THEORETICAL AND METHODOLOGICAL BASES FOR FORMATION OF FUTURE DRIVERS ‘READINESS TO APPLICATION OF PHYSICAL–REHABILITATION TECHNOLOGIES

Анатолій В. Ємець, Вікторія І. Донченко, Євгенія О. Скріннік

Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», Полтава, Україна

Anatoliy V. Yemets, Viktoriya I. Donchenko, Eugenia O. Scrinick

Higher State Educational Establishment of Ukraine «Ukrainian Medical Stomatological Academy», Poltava, Ukraine

РЕЗЮМЕ

Вступ: Дослідно-експериментальна робота спрямована на впровадження теоретичних і методичних основ професійної підготовки майбутнього лікаря.

Мета: Виявити динаміку кількісних і якісних показників сформованості готовності фахівця медицини.

Матерiали i методи: В статті представлено хід та результати експериментальної роботи умов формування готовності майбутніх фахівців медицини.

Результати: Розроблені нами методичні основи вивчення дисциплін загальнопрактичного і спеціалізувального професійного етапу експериментальної підготовки майбутніх лікарів.

Висновки: Розроблено з урахуванням особливостей професійної підготовки майбутніх лікарів матеріали для різних етапів експериментального впровадження у навчальний процес вищих медичних навчальних закладів.

ABSTRACT

Introduction: Experimental work is aimed at introducing theoretical and methodological foundations for the professional training of the future doctor.

The aim: Identify the dynamics of quantitative and qualitative indicators of the readiness of a specialist in medicine.

Materials and methods: The article presents the course and results of the experimental work of the conditions of forming the readiness of future specialists in medicine.

Results: Our methodical bases for studying the disciplines of the general practice and specialized professional stage of experimental training of future physicians have been worked out.

Conclusions: It is developed taking into account the peculiarities of future physician training of materials for various stages of experimental implementation in the educational process of higher medical educational institutions.

Wiad Lek 2018, 71, 3 cz. I

ВСТУП

Дослідно-експериментальна робота спрямована на впровадження теоретичних і методичних основ професійної підготовки майбутнього лікаря (усього 132 студенти контрольної та 136 студентів експериментальної груп). Багатофакторність експерименту пояснювалася наявністю семи груп критеріальних показників готовності та чотирьох рівнів порівняння результатів – низького, середнього, достатнього і високого. Це впливало на специфіку дослідження результатів сформованості готовності фахівців та зумовлювало необхідність урахування внутрішніх відмінностей вираженості компонентів і рівнів її сформованості в експериментальній групі досліджуваних суб’єктів підготовки. Впровадження пропонованих науково-методичних основ і організаційно-педагогічних умов формування готовності майбутніх лікарів до застосування фізично-реабілітаційних технологій у професійній діяльності на спеціалізувальному етапі сприяло розвиткові таких якостей особистості фахівця: досконале володіння методиками оцінювання стану здоров’я та динаміки результатів фізичного виховання; сформованість досвіду використання різноманітних форм і методів діагностико-прогностичної діяльності у роботі з пацієнтами й підопічними різних вікових категорій; вміння робити правильні висновки та вносити оперативні корективи в реабілітаційно-відновлювальний процес з урахуванням динаміки результатів, стану здоров’я та виявлених його недоліків [1].

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ

Виявити динаміку кількісних і якісних показників сформованості готовності фахівця медицини з використанням статистичних методик, підтвердити достовірність отриманих результатів.

МАТЕРIАЛИ I МЕТОДИ

В експерименті взяли участь 268 студентів 1-4 курсів майбутніх лікарів, з яких, як нами зазначено, 132 входили до складу контрольної групи (КГ) і 136 – до експериментальної групи (ЕГ). Контрольна та експериментальна групи були сформовані на основі результатів констатувального зрізу, проведеного в процесі теоретичного пошуку, з його учасників як однорідні за вихідним рівнем вираженості компонентів готовності майбутніх фахівців медицини до застосування фізично-реабілітаційних технологій у професійній діяльності.

Розроблені нами методичні основи вивчення дисциплін загальнопрактичного і спеціалізувального професійного етапу експериментальної підготовки майбутніх лікарів передбачали домінування загальнопрофесійного, психолого-педагогічного і фізично-реабілітаційного складників готовності, зумовлене дослідницько-діагностичним спрямуванням більшості методичних процедур цього етапу на засвоєння фізично-реабілітаційних технологій.

Структуру проведення експерименту (за Д. Новіковим [2], П. Хоменком [3]) наведено нами на рисунку 1.

За результатами проміжних зрізів показників зазначені тенденції проявлялися в зростанні кількісних параметрів за загальнопрофесійним і фізично-реабілітаційним критеріями сформованості готовності.

Педагогічний експеримент було побудовано так, щоб початкові стани показників готовності експериментальної і контрольної групи до початку експерименту співпадають, а кінцеві – різняться [4]. Таким чином, нульовою гіпотезою експерименту стало припущення про те, що контрольна й експериментальна групи до експерименту мали однакові показники рівнів готовності; альтернативною гіпотезою – припущення щодо того, що контрольна й експериментальна групи після експерименту мають різні показники сформованості готовності. Закономірно формулюється висновок, що наявність змін обумовлена саме застосуванням експериментальної методики підготовки майбутніх фахівців медицини з використанням відповідних теоретичних положень, навчально-методичних основ та організаційно-педагогічних умов.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

У результаті порівняння показників підготовчого етапу формувального експерименту з розвитку готовності майбутніх сімейних лікарів та його завершальних результатів з’ясовано, що реалізація науково-методичної системи та організаційно-педагогічних умов зумовила необхідність узагальнення підсумкових даних членів експериментальної групи за рівнями й критеріальними показниками сформованості готовності (табл. І).

У підсумку загальнопрактичного етапу формувального експерименту з розвитку професійної готовності майбутніх лікарів виявлено такі результати: дані розподілу досліджуваних експериментальної групи за критеріальними показниками – найвищий приріст результатів виявили за гносеологічними і загальнопрофесійними компетентностями, виражений у середньому прирості по 18,5 %; стабільно високі показники приросту – за загальнокультурними й організаційно-управлінськими показниками – середній приріст становить 15,2 % і 12,2 % відповідно. Середній результат сформованості готовності встановлено за психолого-педагогічними та фізично-реабілітаційними показниками – приріст становить 9,7 % і 8,7 % відповідно. Мінімальний середній приріст на цьому етапі зафіксовано за науково-дослідницькими показниками, він становить 2,7 %.

Низький рівень приросту науково-дослідницьких показників зумовив зміщення дидактичних векторів підготовки на спеціалізувальному професійному етапі в напрямі формування готовності до науково-дослідницької роботи, розвитку діагностувальних, прогностичних, пошукових умінь і навичок, формування досвіду узагальнення й систематизації отриманих професійних результатів та побудови на цій основі аргументованих висновків щодо потенціалів удосконалення власної фізично-реабілітаційної професійної діяльності лікарями.

Як підсумок спеціалізувального етапу формувального експерименту з розвитку готовності майбутніх фахівців отримали такі результати:

Найвищий приріст даних на спеціалізувальному етапі формувального експерименту зафіксовано в експериментальній групі за науково-дослідницькими, загальнокультурними і загальнопрофесійними показниками сформованості професійної готовності лікарів, що виражається в середньому прирості 24,7 %, 22 % і 18,5 % відповідно. За іншими показниками спостережено рівномірний приріст: цифра коливається в межах 13,5 % (за психолого-педагогічними показниками) до 9,7 % (за фізично-реабілітаційними).

Співставленням даних розподілу майбутніх фахівців, наприклад, за показниками загальнокультурних компетенцій при порівнянні констатувального й підсумкового зрізів, встановлено, що за умов традиційного навчання в контрольній групі відбуваються незначні позитивні зміни. Це пояснюється загальною тенденцією до вдосконалення викладання навчальних дисциплін (таб. ІІ).

Розподіл же студентів експериментальної групи за загальнокультурними показниками сформованості готовності відрізняється від даних констатувального й підсумкового зрізів у контрольній групі: порівняно з КГ (21 %) більша кількість досліджуваних ЕГ досягла високого рівня (29 %); на 20 % більше порівняно з КГ майбутніх лікарів мають достатній рівень; значно зменшилася кількість респондентів ЕГ, які мають середній і низький рівні (21 та 13 % відповідно) (рис. 2). Це засвідчує ефективність пропонованих теоретичних і науково-методичних основ формування готовності майбутніх лікарів до застосування фізично-реабілітаційних технологій у професійній діяльності.

Проведений якісний аналіз ефективності впровадження експериментальної методики на засадах комплексу наукових підходів та розроблених на цій базі теоретичних основ і навчально-методичних матеріалів формування готовності майбутніх лікарів до застосування фізично-реабілітаційних технологій у професійній діяльності зумовив необхідність проведення комплексного підсумкового аналізу даних дослідження. Кількісний аналіз проведений нами за такими напрямами:

− узагальнення абсолютних та відносних приростів результату сформованості готовності студентів контрольної та експериментальної груп з рівнями сформованості;

− виявлення динаміки результатів за різними формами контролю (тести, аналіз результатів моделювального тренування, аналіз результатів виконання самостійних й індивідуальних робіт, аналіз експертних оцінок);

− статистична оцінка результатів експериментального дослідження за показниками описової статистики, критеріями Крамера-Уелча та Вілкоксона-Манна-Уітні.

Узагальнені дані експериментального дослідження наведені на рисунку 3.

З рисунку бачимо, що показники контрольної й експериментальної груп при контрольному зрізі істотно не відрізняються; констатуємо відсутність істотних змін у показниках контрольної групи до та після експерименту, що стало наслідком упровадження традиційних методики. Істотні зміни спостерігаються в динаміці показників експериментальної групи після впровадження розроблених основ професійної підготовки. Провідним засобом отримання аналітичної інформації було тестування, яке проводилося нами у двох формах – письмове та комп’ютерне. Відповідно до розроблених вимог до готовності фахівців тестування проводилося за інтеграційними блоками: технології фізичного виховання, фізично-реабілітаційні технології, здоров’язбережувальні знання. Основними складниками комп’ютерного тестування були такі елементи: інструмент вимірювання – тест, складений із тестових завдань; процедура вимірювання – тестування на комп’ютері; процедура оцінювання – шкалування. Використаний програмний комплекс, розроблений П. Хоменком та В. Мокляком [5], створював сприятливі умови для підсумкового контролю системи знань кожного майбутнього фахівця з урахуванням його індивідуальних особливостей.

Таким чином, вихідні (до початку експерименту) дані контрольної та експериментальної груп співпадають, а кінцеві (після експерименту) – відрізняються, що свідчить про наявність позитивних змін та ефективність обгрунтованих наукових основ і забезпечення організаційно-педагогічних умов формування готовності майбутніх лікарів до застосування фізично-реабілітаційних технологій у професійній діяльності.

ВИСНОВКИ

На основі проведеної загальної характеристики, кількісного і якісного аналізу результатів експериментального дослідження та статистичного визначення доведено достовірність сформульованої гіпотези. Розроблено з урахуванням особливостей професійної підготовки майбутніх лікарів матеріали для різних етапів експериментального впровадження у навчальний процес вищих медичних навчальних закладів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Skrinnik Ye.O., Yemets A.V., Donchenko V.I. Osobystisno-oriientovanyi pidkhid yak pedahohichna umova pidhotovky maibutnikh likariv do zastosuvannia zdoroviazberezhuvalnykh tekhnolohii. Wiadomości Lekarskie. 2017; LXX (3) cz. L: 516-519

2. Novykov D. A. Statystycheskye metodы v pedahohycheskykh yssledovanyiakh (typovыe sluchay). Moskva: MZ-Press. 2004.

3. Khomenko P. V. Pryrodnycho-naukova pidhotovka fakhivtsia fizychnoi kultury : monohrafiia. Poltava: PNPU imeni V. H. Korolenka. 2012.

4. Yevdokymov V. I.,. Ahapova T. P, Havrysh I. V. ta in. Pedahohichnyi eksperyment. Kharkiv: OVS. 2001.

5. Khomenko P. V., Mokliak V. M. Biolohichni aspekty sportyvnoho vidboru ta oriientatsii : navchalna kompiuterna prohrama. A.s. 49713. 18.06.2013.

АДРЕСА ДЛЯ КОРЕСПОНДЕНЦІЇ

Анатолій В. Ємець

ВДНЗ України «Українська медична стоматологічна академія»

вул. Шевченка, 23, 36011 Полтава, Україна

тел: +380667855528

e-mail: mail@umsa.edu.ua

Надіслано: 08.03.2018

Затверджено: 07.05.2018

Рис. 1. Структура педагогічного експерименту в рамках дослідження [2, 3].

Таблиця І. Сформованість показників готовності майбутніх фахівців сімейної медицини на базовому етапі формувального експерименту (у %)

Показники

Низький

Середній

Достатній

Високий

Середній приріст %

ЕГп

ЕГк

ЕГп

ЕГк

ЕГп

ЕГк

ЕГп

ЕГк

Загальнокультурні

34

32

39

37

9

12

18

19

4,75

Загальнопрофесійні

18

15

48

41

5

13

29

31

12,25

Фізично-реабілітаційні

31

26

40

29

9

19

20

26

20,5

Психолого-педагогічні

32

28

43

31

6

17

19

24

20,25

Організаційно-управлінські

15

15

33

33

21

21

31

31

0

Науково-дослідницькі

18

17

30

30

18

19

34

34

1

Гносеологічні

35

33

41

36

9

15

15

16

8,5

Таблиця ІІ. Розподіл учасників контрольної (КГ1, КГ2) та експериментальної (ЕГ1, ЕГ2) груп за рівнями сформованості загальнокультурних показників готовності(%)

Рівні сформованості

Кількість студентів (у %)

Контрольний зріз

Підсумковий зріз

КГ1

ЕГ1

КГ2

ЕГ2

Високий

19

18

21

29

Достатній

10

9

12

32

Середній

38

39

36

18

Низький

33

34

31

21

Рис. 2. Динаміка сформованості показників загальнокультурної готовності майбутніх лікарів:

1 – КГ до експерименту; 2 – ЕГ до експерименту;

3 – КГ після експерименту; 4 – ЕГ після експерименту

Рис. 3. Динаміка рівнів сформованості готовності в контрольній та експериментальній групах:

1 – КГ до експерименту; 2 – ЕГ до експерименту;