METHODOLOGICAL APPROACHES TO UPGRADING PUBLIC HEALTH PROFESSIONALS TRAINING COMPETENCY-BASED MODEL IN UKRAINE

Олеся П. Гульчій, Ірина М. Хоменко, Надія М. Захарова, Олександра П. Івахно, Наталія В. Півень

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ П. Л. ШУПИКА, КИЇВ, УКРАЇНА

Olesia P. Gulchii, Iryna M. Khomenko, Nadiia M. Zakharova, Oleksandra P. Ivakhno, Nataliia V. Piven

SHUPYK NATIONAL MEDICAL ACADEMY OF POSTGRADUATE EDUCATION, KYIV, UKRAINE

 

РЕЗЮМЕ

Вступ: підготовка кадрів системи охорони здоров’я – актуальне питання, вирішення якого регламентується світовими та національними документами та нормативними актами. В умовах розбудови системи громадського здоров’я формування компетентностей лікарів набуває особливого значення. Сучасні досягнення андрагогіки, соціології, психології можуть значною мірою посилити освітні процеси підготовки кадрів для галузі.

Мета: обґрунтувати методичні підходи підвищення ефективності компетентнісної моделі підготовки спеціалістів громадського здоров’я в Україні в умовах реформування галузі охорони здоров’я.

Матеріали та методи: бібліосемантичний, системного аналізу, біостатистичні, моделювання, експертного оцінювання.

Результати: Модель підготовки спеціалістів на післядипломному етапі розглянута авторами з точки зору удосконалення її ефективності. Проаналізовані та визначені провідні фактори формування моделі: нормативне регулювання освітнього процесу, рівень розвитку матеріально-технічного та кадрового забезпечення закладу, можливість врахування потреб споживачів освітніх послуг. На прикладі проведення анкетування керівників та лікарів профілактичної медицини обґрунтовані можливості вдосконалення освітнього процесу на післядипломному етапі підготовки, визначені його основні організаційні форми та методи.

Висновки: В умовах реформування галузі та підвищення конкурентних випробувань організація освітнього процесу потребує подальшого вдосконалення та розвитку. Розробка навчальних планів та програм, організаційних форм їх проведення, використання спектру педагогічного інструментарію неможливо без врахування позицій споживачів освітніх послуг (методом експертної оцінки), що забезпечує вищу ефективність та якість освітньої діяльності для розвитку компетентностей спеціалістів сфери громадського здоров’я. Вдосконалення нормативного регулювання, підвищення професіоналізму науково-педагогічних працівників, використанням можливостей сучасного розвитку інформаційних технологій стають ключовими елементами компетентностної моделі післядипломної підготовки спеціалістів.

 

ABSTRACT

Introduction: Training programs for workforce in health area considered as a topical issue and regulates by numerous international and national standards and guidance. In public health system development circumstances the issue of enhance competences for doctors becomes particularly important. Modern achievements of andragogy, sociology and psychology can greatly improve the educational processes in training personnel for public health needs.

The aim: to rationalize methodological approaches for efficiency improvement of the competency model for training public health experts in a reforming environment of the healthcare service in Ukraine.

Materials and methods: semantic, systemic and biostatistical analyses, modelling peer review.

Results: improvement in medical competency becomes increasingly relevant under the developing public health sector. The postgraduate training model is reviewed for improvement in its efficiency. Driving forces, analyzed and identified for the model establishment, are educational process regulation, logistics and staffing development status, opportunity to consider needs of educational service consumers. Possibilities of improving the postgraduate educational process are rationalized by the survey among physicians and heads of preventive medicine as an example, principal organizational forms and methods are defined as well.

Conclusions: The provision of education demands further improvement and development in a reforming and more competitive environment. Curriculums, programmes and their organizational forms planning, use of a variety of pedagogical tools are unachievable without considering attitudes of educational service consumers ( by peer review), that provides higher efficiency and quality of educational activities aiming for improvement in competency of public health experts. Improving the regulation, professionalization of scholars, by means of present-day advances in information technology, turn crucial elements of the competency model of postgraduate education.

 

Wiad Lek 2018, 71, 7, -1341

 

ВСТУП

Питання підготовки кадрового потенціалу для вирішення професійних завдань сфери громадського здоров’я (ГЗ) розглядаються в документах світового та національного рівнів. Так, Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) підкреслює значення та відповідальність вищих медичних закладів освіти у формуванні соціальної відповідальності, професіоналізму, соціальної звітності у працівників системи охорони здоров’я для більш повного задоволення потреб та очікувань населення [1]. В Європейському плані дій по укріпленню потенціалу та послуг громадського здоров’я підготовка кадрів виділена як одна з основних оперативних функцій [2]. Планування, посилення та оцінка функціонування системи громадського здоров’я здійснюються з врахування її кадрового потенціалу, результативність діяльності якого значною мірою визначається якістю освітніх технологій [3, 4].

В Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», в Національній рамці кваліфікацій передбачається наявність в освітніх програмах змістовних та організаційних елементів, критеріїв оцінювання професійних якостей фахівців з точки зору компетентнісного підходу [5, 6, 7].

Своєчасна та якісна медична освіта в умовах реформування галузі охорони здоров’я є одним з ключових факторів реалізації стратегій суспільства щодо збереження здоров’я та профілактики захворювань населення [4, 8]. Задля вирішення цього питання відбулося створення державної установи «Центру громадського здоров’я МОЗ України», визначено мету, завдання його діяльності [9].

Важливим кроком щодо розвитку та перебудови профілактичної медицини в країні стало прийняття на державному рівні Концепції розвитку системи громадського здоров’я [10].

У 2017 році Постановою Кабінету Міністрів України № 53 Перелік галузей знань і спеціальностей доповнено спеціальністю «229 Громадське здоров’я» (галузь знань 22 «Охорона здоров’я»), за якою здійснюватиметься підготовка здобувачів вищої медичної освіти в країні [11]. Таке рішення відповідає світовій практиці та спрощує процедуру взаємного визнання дипломів, створення програм отримання подвійних дипломів у співпраці українських університетів з міжнародними партнерами.

З метою забезпечення якості медичної освіти на післядипломному етапі необхідним є створення нових та посилення діючих навчальних планів та програм на основі компетентнісного підходу. Оновлення освітнього процесу, з врахуванням сучасних досягнень андрагогіки, посилення загального нормативного регулювання, поширення використання в практичній діяльності лікарів інформаційних технологій, повинно здійснюватися як на післядипломному етапі, так й під час безперервного професійного розвитку лікарів, у тому числі профілактичної сфери діяльності [8, 12].

Підготовка кадрів системи громадського здоров’я – це процес, який спрямований на реалізацію двох аспектів: формування нової генерації фахівців «з нуля» (переважно додипломна освіта) та перепідготовка, адаптація до змін вже працюючих фахівців (переважно післядипломна освіта). На наш погляд, кожен із цих напрямів повинен ґрунтуватися на реалізації компетентнісного підходу.

Національна академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, як лідер в наданні освітніх послуг на післядипломному етапі, постійно вдосконалює та оновлює процес навчання. Так, на вимоги часу, у 2017 році була створена кафедра громадського здоров’я з метою підготовки фахівців цього фаху. Вперше в Україні були розроблені дві навчальні програми циклів тематичного удосконалення «Громадське здоров’я в Україні: стратегія розвитку» та «Громадське здоров’я в практиці сімейного лікаря», які спрямовані на підготовку фахівців під час розбудови системи громадського здоров’я в Україні.

Компетентність фахівця громадського здоров’я, як будь-якого спеціаліста, складається не лише з базових елементів (пізнавальних, операційно-технологічних), які у значній мірі залежать від ефективності освіти, але й компетентностей, які формуються переважно за межами навчальних аудиторій, під впливом особистісних рис кожного споживача освітніх послуг та реалій професійної діяльності, таких як мотивація, етичність прийняття рішень, соціалізація, традиції, здатність оперативно адаптуватися, самостійно розвиватися тощо [13, 14].

Реалізація освітнього процесу на засадах компетентнісної моделі підготовки майбутніх фахівців сфери громадського здоров’я здатна забезпечити систему охорони здоров’я спеціалістами, які впевнено та динамічно використовують комбінації знань, вмінь і практичних навичок, поєднують національні морально-етичні цінності з високим рівнем світоглядних і громадянських якостей під час реалізації професійної діяльності [5, 6].

Деяким аспектам створення компетентнісної моделі підготовки кадрів присвячена ця робота, особливістю якої є врахування точки зору на окремі елементи її побудови керівників установ та лікарів-практиків закладів профілактичної медицини.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ

полягає в обґрунтуванні методичних підходів підвищення ефективності компетентнісної моделі підготовки спеціалістів громадського здоров’я в умовах реформування галузі охорони здоров’я.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

Були використані бібліосемантичний метод, метод системного аналізу, біостатистичні, моделювання, експертного оцінювання.

Задля реалізації поставленої мети дослідження, було проведено планування експертного оцінювання та розроблено програму його виконання. З метою отримання та подальшого аналізу потреб споживачів освітніх послуг та їхніх пропозицій щодо вдосконалення освітнього процесу, в якості експертів були обрані представники практичної профілактичної медицини та розроблена відповідна анкета щодо вивчення їх думки.

В якості експертів обрано найбільш досвідчених професіоналів – керівників, їх заступників та завідувачів підрозділами Державних установ «Лабораторний центр МОЗ України» (ЛЦ) різних рівнів. В анонімному опитуванні прийняли участь 112 респондентів – представників майже всіх регіонів країни. Найбільш повно були представлені наступні області: Волинська, Донецька, Рівненська, Хмельницька, Черкаська, Київська та м. Київ. З інших областей було представлено по 1 – 3 експерти. Питома вага експертів, які займали посади директорів ЛЦ та їх заступників, становила 18,8%, керівників підрозділів – 60,7%, лікарів різних спеціальностей – 20,5%. Чоловіки складали 39,4% та жінки – 60,6%. Середній вік респондентів – 51,1 рік, в тому числі чоловіків – 52,6 років та жінок – 49,9 роки. Середній стаж роботи експертів в галузі становив понад 20 років (чоловіки – 24,8 та жінки – 23,2 роки).

Науково-педагогічними працівниками кафедри громадського здоров’я розроблена відповідна анкета та проведено добровільне, анонімне опитування експертів. Опитування здійснювалось на циклах тематичного удосконалення «Громадське здоров’я в Україні: стратегія розвитку». В залежності від змісту, питання анкети передбачали цифрові, описові варіанти відповідей та можливість респонденту записати власну думку. Для проведення статистичного аналізу та узагальнення результатів анкетування кожна відповідь була зашифрована та створена база даних. З використанням стандартної офісної програми Exel визначалися похідні величини (відносні та середні) та їх похибки. Наочні методи подання результатів дослідження застосовані для відображення компетентністної моделі вдосконалення освітнього процесу.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

Відповідно до позицій ВООЗ, фахівці профілактичної медицини відносяться та формують основну групу професіоналів сфери громадського здоров’я [2]. Сьогодні саме вони потребуватимуть більшої уваги освітян задля успішного подолання адаптаційного періоду та своєчасної відповіді на виклики під час реформування галузі.

Вважаємо, що з точки зору створення більш результативної, якісної студенто-центрованої освітньої моделі, вважливим є комплексний підхід щодо її побудови, а врахування рекомендацій представників практичної медицини є доречними та корисними. Саме ці фахівці галузі мають професійний досвід, відповідні соціальні та етичні погляди, які формувалися під впливом національних традицій економічного та нормативного регулювання медичної галузі, місцевих особливостей впливу здоров’я-формуючих факторів тощо. Погляд фахівців та аналіз провідних компетентностей, які перевірені практичною діяльністю та умовами життєдіяльності закладів охорони здоров’я в різних регіонах країни, може стати запорукою обґрунтування методів вдосконалення та підвищення ефективності освітньої моделі.

Враховуючи освітні традиції післядипломного етапу підготовки фахівців профілактичної медицини, можна екстраполювати організаційні моменти реалізації компетентністної освітньої моделі підготовки фахівців сфери громадського здоров’я. Провідну роль у моделі відіграють нормативно-законодавчі акти регламентації освітніх процесів в країні. Закони України «Про освіту» та «Про вищу освіту», Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національної рамки кваліфікацій» регулюють загальні норми та правила життєдіяльності закладів вищої освіти, зокрема медичної.

Основна парадигма освітянської діяльності адаптується кожним закладом вищої освіти з урахуванням форми власності, наявної матеріально-технічної бази, кількісного та якісного забезпечення закладу науково-педагогічними працівниками. Ці аспекти забезпечують можливості надавача освітніх послуг та визначають ступінь ефективності його діяльності.

В умовах загострення конкуренції на ринку освітніх послуг, підвищення ефективності освітнього процесу стає все більш актуальним. У таких умовах врахування думки споживачів стає важливим чинником підвищення конкурентоспроможності освітнього закладу, окремої кафедри чи освітньої програми.

Результати проведеного експертного дослідження стануть в нагоді під час вдосконалення діючих та створення нових навчальних планів та програм з підготовки та перепідготовки спеціалістів профілактичної ланки охорони здоров’я в умовах розбудови системи громадського здоров’я.

Аналіз відповідей щодо виду закладів, в яких експерти вважають більш доцільно отримувати освіту за спеціальністю «Громадське здоров’я», довів, що більшою довірою користуються заклади післядипломної освіти (91,7±2,8%). Деякі освітні функції, на думку експертів, можуть виконувати «Центр громадського здоров’я» (42,7±5,0%) та науково-дослідні інститути країни (21,9±4,2%) позитивних відповідей.

Короткотривалі цикли, у першу чергу тематичного удосконалення, пропонують розглядати як основну організаційну форму освітнього процесу 85,3±3,3% експертів. Рекомендується зберігати цикли спеціалізації для можливості зміни профілю профілактичної діяльності. Вказані пропозиції практиків профілактичної медицини дуже слушні. Такий організаційний підхід може зберігатися не лише на перехідному етапі, але й буде забезпечувати попит на навчання як для підготовки, так і перепідготовки фахівців суміжних галузей на етапі безперервного професійного розвитку.

Цикли тематичного удосконалення, як одна з затребуваних форм освіти, виправдовує своє існування та зберігає позитивні тенденції підтримки споживачів за рахунок організаційної гнучкості в часі проведення, адаптивних можливостей змін тематики, легкості впровадження інноваційного педагогічного інструментарію, у першу чергу, при використанні інформаційних технологій. Крім того, в сучасному освітньому процесі, необхідно активніше розвивати та широко використовувати дистанційні, симуляційні форми навчання. Такі тенденції підготовки фахівців профілактичної охороні здоров’я нашої країни поки не досягли європейських стандартів, але потребують подальшого розвитку та посилення.

З приводу тематичного (змістового) наповнення циклів навчання фахівців громадського здоров’я експерти, в першу чергу, звернули увагу на потребу володіння знаннями та навичками із застосування нормативного регулювання їхньої діяльності. Для успішної розбудови громадського здоров’я в Україні необхідна підтримка системи в законодавчому аспекті. Зазначалось, що відтермінування прийняття Закону України «Про громадське здоров’я» гальмує темпи розбудови сфери громадського здоров’я та можливості своєчасної адаптації діяльності профілактичної медицини до світових стандартів. Знання нормативно-регулюючої бази є важливим компонентом професійних компетентностей фахівця громадського здоров’я, цю позицію підтримало 90,0±2,8% експертів.

Більшість опитаних (78,9±3,8%) відмітили, що фахівець з громадського здоров’я має володіти професійними навичками щодо використання постійно діючої системи збору, аналізу та оперативного використання інформації про стан здоров’я населення, демонструвати компетенції з розробки, використання, аналізу профілактичних програм (98,4±3,6%). Визначення причинно-наслідкових зв’язків впливу факторів довкілля на здоров’я населення важливим вважають 94,7±6,4% респондентів, а впливу соціально-економічних умов життя – 64,1±4,5%; кожний другий експерт звернув увагу на необхідність знань та володінь методиками проведення санітарно-просвітницької діяльності (50,0±4,7%).

Спеціалісти з громадського здоров’я мають демонструвати професійну впевненість у використанні наступних груп показників: соціально-економічних (72,9±4,2%), демографічних (80,0±3,7%), захворюваності (82,3±3,6%). Особливу увагу в структурі освітніх модулів програм навчання пропонується приділити питанням менеджменту та маркетингу, епідеміології у тому числі неінфекційних захворювань, застосування методів лабораторних досліджень та статистичного аналізу даних.

Враховуючи сучасні тенденції посилення евроінтеграційних процесів та загальних соціальних зрушень, експертами рекомендовано передбачити в курсі підготовки фахівців громадського здоров’я можливість подальшого розвитку набуття знань з психології, юриспруденції, навичок володіння англійською мовою тощо.

Таким чином, на підвищення ефективності моделі формування компетентностей фахівців громадського здоров’я впливають ряд факторів (рис. 1).

По-перше, це своєчасне, якісне та адекватне нормативне регулювання освітньої діяльності, її стратегічних напрямів, висвітлення фундаментальних принципів та посилення професійної підготовки викладачів, визначення сфер взаємодії різних науково-педагогічних шкіл тощо.

По-друге, це можливості та потенціал освітнього закладу. Має значення як набуті традиції, свого роду гарантія якості та сталості результатів, так і можливість адаптації та трансформації, як запорука гнучкості та розвитку з метою задоволення потреб споживачів, розв’язання викликів турбулентного зовнішнього середовища.

Послідовна реалізація стратегії розвитку керівництвом закладу, оновлення та посилення його матеріально-технічного потенціалу, прихильність до постійного професіонального розвитку науково-педагогічних працівників, все це забезпечує відповідний рівень ефективність освітньої діяльності.

По-третє, врахування позиції споживачів освітніх послуг. Нібито другорядний чинник, проте без його врахування інші фактори втрачають силу впливу, відриваються від потреб життя, перетворюються в сухе адміністрування. Позиція споживачів освітніх послуг здатна суттєво вплинути на імідж освітнього закладу. Задоволення потреб осіб, які здобувають освіту не лише в отриманні якісних, професійних послуг, але й подання їх у прийнятних організаційних формах з використанням сучасних досягнень у андрагогіці, інформаційних технологіях тощо. В умовах конкуренції за прихильність споживачів особливого значення для забезпечення ефективності діяльності набуває використання технологій маркетингу зокрема Інтернет маркетингу, можливостей соціальних мереж, інших сучасних технологій та інструментів просування та вдосконалення зовнішніх комунікацій.

ВИСНОВКИ

1. Розбудова системи громадського здоров’я в Україні відбувається в умовах одночасного реформування медичної галузі, дефіцитного нормативного регулювання, у тому числі з питань підготовки кадрів за спеціальністю «Громадське здоров’я».

2. Для забезпечення сучасного рівня освіти на післядипломному етапі підготовки фахівців за спеціальністю «Громадське здоров’я», розробляються та впроваджуються організаційні форми, методи та засоби її вдосконалення. До основних факторів, які обумовлюють ефективність реалізації компетентністної моделі організації освітнього процесу для фахівців громадського здоров’я, відносяться: нормативне регулювання діяльності на національному рівні, ресурсне забезпечення освітніх закладів та можливості врахування потреб споживачів.

3. Для планування навчальних планів та програм, організаційних форм їх проведення, використання спектру педагогічного інструментарію доцільним є врахування позицій споживачів освітніх послуг (у тому числі методом експертної оцінки), що забезпечує більшу ефективність та якість освітньої діяльності в розвитку компетентностей спеціалістів сфери громадського здоров’я.

REFERENCES

1. Global strategy on human resources for health: Workforce 2030. http://www.who.int/hrh/resources/global_strategy_workforce2030_14_print.pdf?ua=1

2. Evropeiskyi plan leistvii po ukrepleniiu potenciala I uslug obshchestwennogo zdrawookhranieniia. EUR. RC 62/12., 52p.: https://www.gnicpm.ru/UserFiles/europlan_voz.pdf

3. Zakrutko L.I., Gorban A.E., Filipenkova L.O. i dr. Vyvchennia popytu shcho do bezperervnoi medychnoi osvity ta profesiinogo rozvytku pracivnykiv sfery okhorony zdorovia dlia pidwyshchennia ikh profesiinoi kompetencii u nadanni dopomogy pacientam. Visnyk socialnii gigieny to organizacii okhorony zdorovia Ukrainy. 2017;1(7):39-41

4. Nacionalna strategiia reformuvannia sustemy okhorony zdorovia v Ukraini na period 2015-2020 rokiv.: https://www.apteka.ua/article/327094

5. Verkhovna Rada Ukrainy (2017, veres. 05). Zakon №2145-VIII «Pro osvity»: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18

6. Verkhovna Rada Ukrainy (2017, grud. 07). Zakon №2233-VIII «Pro vyshchu osvitu».: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18

7. Kabinet Ministriv Ukrainy. (2011, lustopad 23). «Pro zatverdzhennia Nacionalnoi ramky kvalifikacii».: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF

8. Slabkyi G.O., Shafrsnskyj V.V. Profilaktyka, jak strategichnyi napriamok efektyvnoi diialnosti systemy okhorony gromadskogo zdorowia. Zdorovia syspilstva. 2017;1-2:80-86.

9. Nakaz MOZ Ukrainy vid 18.09.2015 r. № 604 «Pro utvorennia derzhavnoi ustanovy «Centr Gromadskogo Zdorovia Ministerstva okhorony zdorovia Ukrainy».

10. Rozporiadzhennia KM Ukrainy vid 30 lystopada 2016 r. № 1002-r « Pro skhvalennia Koncepcii rozvytku sustemy gromadskogo zdorovia.: https://законодавство.com/kabineta-ministriv-rozporyadjennya/rozporyadjennya-vid-listopada-2016-1002-rpro312911.html

11. Postanowa KM Ukrainy «Pro vnesennia zmin do postanovy Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 29 kvitnia 2015 r. № 266».: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/249722170

12. Chasnikova O. Kompetentnisnyi pidkhid v osviti jak osnova ji reformuvannia.: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=2607

13. Gluzman O.V. Bazovi kompetentnosti: sutnist ta znachennia v zhyttievomu uspikhu osobystosti. Pedagogika I psykhologiia. 2009;2:51–61.

14. Ovcharuk O.V. Kompetentnisnyi pidkhid u suchasnii osviti: Svitovyi doswid ta ukrainski perspektyvy. К. : К.І.С., 2004.112 s.

Вклад авторів:

В порядку черговості авторства

Конфлікт інтересів:

Автори не заявляють про конфлікт інтересів

АВТОР ДО КОРЕСПОНДЕНЦІЇ

Ірина М. Хоменко

тел: + 380962375460

e-mail: khomen2010@ukr.net

Надіслана: 14.06.2018

Затверджена: 11.09.2018

Рисунок 1. Модель розвитку компетентностей фахівців громадського здоров’я на післядипломному етапі освіти