EFFICIENCY PREDICATE SPEECH AT WORK WITH HYPERTENSION PATIENTS IN COMBINATION WITH COMORBID DISEASES

Олександр В. Мохначов, Іван П. Катеренчук

ВИЩИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКРАЇНИ, УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ, ПОЛТАВА, УКРАЇНА

Alexander V. Mokhnachew, Ivan P. Katerenchuk

HIGHER STATE EDUCATIONAL INSTITUTION OF UKRAINE, UKRAINIAN MEDICAL STOMATOLOGICAL ACADEMY, POLTAVA, UKRAINE

 

РЕЗЮМЕ

У статті наведені статистичні дані, що стосуються ефективності антигіпертензивної терапапії в Україні та світі та приведені дані власних досліджень щодо використання предикатів мови у складі комплексної терапії пацієнтів з артеріальною гіпертензією в поєднанні з коморбідною патологією з метою підвищення рівня комплаєнсу. В рамках дослідження було обстежено ١٢٧ пацієнтів з артеріальною гіпертезією в поєднанні з коморбідною патологією. Метою даної публікації є інформування лікарів про психологічні особливості хворих з серцево-судинною патологією та шляхи підвищення ефективності антигіпертензивної терапії та акцент на необхідність систематизації та стандартизації психотерапевтичних методик елементарного рівня у роботі кардіологів з метою як підвищення ефективності терапії, так і зниження рівня психоемоційного вигорання лікарів.

 

ABSTRACT

The article presents statistical data concerning the effectiveness of antihypertensive therapy in Ukraine and in the world and presents the data of own research on the use of language predicates as part of complex therapy of patients with arterial hypertension in combination with comorbid pathology in order to increase the level of compliance. The survey examined 127 patients with arterial hypertension combined with comorbid disorders. The purpose of this publication is to inform physicians about the psychological peculiarities of patients with cardiovascular pathology and about the ways to increase the effectiveness of antihypertensive therapy and to emphasize the need for systematization and standardization of psychotherapeutic methods of elementary level in the work of cardiologists with the aim of both increasing the effectiveness of therapy and reducing the level of psychoemotional burnout of doctors.

 

Wiad Lek 2018, 71, 7, -1346

 

ВСТУП

Враховуючи рівень захворюваності на серцеву-судину патологію у світі та рівень смертності від неї, все більше уваги приділяється ефективності її лікування. На 2016 рік чисельність пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) в Україні складає 10 млн. 421 тис. Відсоток хворих, що ознайомлені з наявністю захворювання за даними Української асоціації кардіологів становить 67,8% сільських та 80,8% міських мешканців. Відсоток тих, хто лікується відповідно 38,3% та 48,4%, але ефективність лікування не перевищує 8,1% та 18,7% [1]. Серед західноєвропейських країн, таких як Німеччина та Великобританія рівень ефективного контролю вище, але теж складає близько 50% [2, 3]. У той же час основна увага при обранні антигіпертензивного препарату приділяється рівню його ефективності згідно рандомізованих досліджень. Так, у дослідженні HANE порівнювалась ефективність гідрохлортіазиду, атенололу, нітрендипіну та еналапрілу. Через 8 тижднів цільовий рівень АТ було досягнуто у 63,7% в групі атенололу, у 50% в групі еналапрілу та 44,5% у групах нітрендипіну та гідрохлортіазиду [4]. Враховуючи рівень ефективності антигіпертензивної терапії, вказаний вище, та порівнюючи його з безпосередньою різницею ефективності медикаментозних засобів, вбачається доцільним зосередити основну увагу на підвищенні рівня комплаєнсу між пацієнтом та лікарем.

Останні дослідження відзначають, що, в першу чергу, рівень комплаєнсу залежить від негативних реакцій та ціни лікування [3, 5]. У той же час, Kim та співавт. (1998) відзначають, що близько третини хворих, які отримували антигіпертензивну терапію, лише у 20% випадків виконують рекомендації лікаря, а найбільш частими причинами низького рівня комплаєнсу складали: безробіття (46% випадків), розчарованість в житті (29%), низька ефективність терапії, думка пацієнта (67%), прийом інших препаратів (43%) та регулярний прийом алкоголю (65%) [6]. Довгий час однією з центральних проблем зниження комплаєнсу вважали кратність прийому ліків, але останні дослідження вказують, що різниця не є значною. Так, при однократному прийому ліків високий рівень комплаєнсу на першому етапі лікування зберігався у 78,2%, при двократному – 76,6%; трикратному – 69,34% [5, 7].

У той же час більша частина досліджень відмічає суперечливі результати, що зазвичай пов’язані в першу чергу з особистістю дослідників. Саме тому на нашу думку на перший план виходить необхідність систематизації та використання психотерапевтичних методик у підвищенні рівня комплаєнсу та необхідність створення стандартизованої схеми для роботи з пацієнтами не тільки безпосередньо психотерапевтів, а й безпосередньо кардіологів.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ

Аналіз рівня комплаєнсу серед хворих на артеріальну гіпертензію в поєднанні з коморбідною патологією та ефективності підвищення даного рівня при використанні методики речових предикатів при роботі з пацієнтами.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

Для досягнення поставленої мети, на базі кардіологічного відділення Полтавського обласного кардіологічного диспансеру, нами було відібрано 127 хворих на АГ з ішемічною хворобою серця: нестабільною стенокардією в  поєднанні з порушеннями пуринового обміну та ожирінням віком від 54 до 78 років. Контрольну групу (КГ) складали 20 пацієнтів з АГ та ІХС. Першу дослідну групу (1ДГ) склали 57 хворих з АГ, ІХС та ожирінням – 57. Другу дослідну групу (2ДГ) складали 50 хворих з АГ, ІХС, ожирінням та порушеннями пуринового обміну. При поступленні в стаціонар визначалась домінуюча репрезентативна модель хворих [8, 9] та рівень базового артеріального тиску та комплаєнсу. Контроль проводився через 6, 12 та 18 місяців лікування хворих шляхом визначення рівнів АТ та комплаєнсу пацієнтів за шкалою Моріски-Грін [10].

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

В результаті дослідження відмічено кореляційний зв’язок між тяжкістю стану хворого та переважаючою репрезентативную системою. Відзначено зниження кількості хворих з візуальною системою від 40% у контрольній групі до 38,6% та 32% відповідно у досліджуваних групах. У той же час відмічається зростання кількості кінестетиків з 45% у групі контролю до 49,1% у 1 групі та 52% у групі 2. Стосовно аудільної моделі було зниження кількості таких хворих з 15% у групі контроля до 12,3% у 1 групі, з максимальною кількістю таких хворих у 3-й групі. (Табл.I)

Встановлено, що рівень комплаєнсу у хворих з переважаючою кінестетичною репрезентативною системою вище у всіх досліджуваних групах, у той час як найнижчий показник комплаєнсу був відзначений серед хворих з переважанням візуальної репрезентативної системи (Табл.II).

При порівнянні середніх значень САТ і ДАТ у хворих на ГХ в поєднанні з ГУ та ожирінням, з ожирінням і без ми отримали достовірні відмінності. Середні значення САТ у хворих першої групи склали 159,69 ± 1,88 мм рт. ст.,  другої групи 163,23 ± 1,78 мм рт. ст., а у пацієнтів групи порівняння – 149,40 ± 1,52 мм рт. ст., р < 0,05. Достовірна різниця значень була отримана і при порівнянні цифр ДАТ серед хворих основних груп (98,85 ± 1,18 мм рт. ст. і 99,44 ± 1,21 мм рт. ст. відповідно) і групи порівняння (95,29 ± 1,04 мм рт. ст., Р < 0,05).

При порівнянні середніх значень АТ в залежності від стадії ГХ ми отримали деякі відмінності: у хворих контрольної групи при II стадії ГХ рівень САТ був достовірно нижче в порівнянні з САT при III стадії (156,87 ± 2,14 проти 163,02 ± 2, 16 мм рт. ст., р <0,05), за рівнем ДАТ відмінностей отримано не було (відповідно 97,72 ± 1,51 і 100,18 ± 1,84 мм рт. ст.). У хворих ГХ 1 i 2 груп також достовірно нижче були середні значення САТ і ДАТ при II стадії в порівнянні з аналогічними показниками при III стадії ГХ (табл.III).

Через 6 місяців дослідження результати оцінки рівня комплаенсу сутєво не змінилися. Залишався більш високий рівень серед пацієнтів з переважанням кінестетичного сприйняття (2,4, 2,4 та 2,8 відповідно у групах контролю, першій та групі групах) та більш низький серед візуалів (1,8, 2,0, 2,1 відповідно у групах контролю, першій та групі групах).

При повторному проведенні тестування за шкалою Моріски-Грін та перед повторним спілкуванням з хворими з урахуванням мовних предикатів суттєвих змін рівня комплаєнсу відзначено не було, зберігався більш високий рівень серед кінестетиків, з незначним підвищенням (2,5, 2,6 та 2,9 відповідно у групах контролю, першій та групі групах проти 2,4, 2,4 та 2,8) та незмінний рівень серед хворих з переважаючою візуальною системою (1,8, 2,0, 2,1 відповідно у групах контролю, першій та групі групах). У той же час, було відмічено незначне зростання рівня комплаенсу серед аудіалів (з 2,1, 2,2 та 2,5 до 2,2, 2,3 та 2,6 через рік спостереження).

Через 18 місяців рівень комплаєнсу суттєво підвищився по всіх групах зі збереженням переваги серед кінестетиків (з 2,5, 2,6 та 2,9 до 3,6, 3,7 та 3,9 відповідно у групах контролю, першій та другій групах). Підвищення рівня комплаенсу серед візуалів було відмічено з 1,8, 2,0, 2,1 до 3,1, 3,1 та 3,5 у групах контролю, першій та другій групах, серед аудіалів з 2,2, 2,3 та 2,6 до 3,2, 3,3, 3,6 (табл.IV).

Протягом 18 місяців спостереження виявлено: у контрольній групі на момент виписки відзначалося досягнення цільового рівня АТ (135,3±1,75 / 83,45±1,21), проте, через 6 місяців рівень АТ підвищився (144,2±1,63 / 88,58±1,32), через 12 місяців досягнув (145,3±1,68 / 89,62±1,37), а через 18 місяців спостереження знизився нижче рівня, що був зареєстрований при виписці (133,2±1,72 / 82,11±1,18).

У 1-й групі, в якій пацієнти приймали стандартну антигіпертензивну терапію протягом 18 місяців спостереження виявлено: на момент виписки відзначалося зниження САТ в середньому на 28,16 мм. рт. ст., а ДАТ на 13,23 мм. рт. ст. (139,24±2,43 / 91,37±1,7), проте, через 6 місяців рівень АТ також підвищився (146,33±2,37 / 89,67±1,55), через 12 місяців досягнув (148,43±2,39 / 90,51±1,86), а через 18 місяців спостереження було відмічено зниження АТ, нижче зареєстрованого при виписці (133,5±2,85 / 86,00±1,26).

Серед хворих 2-ї групи протягом 18 місяців спостереження виявлено: на момент виписки відзначалося зниження САТ в середньому на 24,7 мм. рт. ст., а ДАТ на 13,9 мм. рт. ст. (146,6±2,17 / 89,2±1,12), проте, через 6 місяців рівень АТ також підвищився (135,52±1,34 / 87,32±2,56), через 12 місяців досягнув (131,67±1,89 / 86,12±1,07), а через 18 місяців спостереження було відзначено зниження АТ, нижче зареєстрованого при виписці (125,47±1,70 / 85,65±2,47) (Табл.V).

ВИСНОВКИ

Включення в стандартну терапію методики предикатів мови з урахуванням ведучою репрезентативної системи дозволило суттєво підвищити рівень комплаєнсу та знизити рівень артеріального тиску незалежно від тяжкості загального стану хворих.

REFERENCES

1. Arterialna hipertenziia. Onovlena ta adaptovana klinichna nastanova, zasnovana na dokazakh: praktychni rekomendatsii; proekt/ Robocha hrupa z arterialnoi hipertenzii Ukr. asots. kardiolohiv// Arteryalnaia hypertenzyia. 2012;1: 96–152.

2. Yoon S, Gu Q, Nwankwo T et al. Trends in blood pressure among adults with hypertension: United States, 2003 to 2012.Hypertension.– 2015; 65: 54–61.

3. Grassi G, Cifkova R, Laurent S et al. Blood pressure control and cardiovascular risk profile in hypertensive patients from central and eastern European countries: results of the BP-CARE study.Eur Heart J. 2011;32: 218–225.

4. Philipp T, Anlauf M, Distler A et al. Randomised, double blind, multicentre comparison of hydrochlorothiazide, atenolol, nitrendipine, and enalapril in antihypertensive treatment: results of the HANE study. BMJ.1997;315:154–159.

5. Christiansen DB, Williams B, Goldberg HI, et al. Assessing compliance to antihypertensive medications using computer-based pharmacy records. Medical Care. 1997;35:1164–1170.

6. Rosen RC. Sexual dysfunction as an obstacle to compliance with antihypertensive therapy. Blood Press. 1997;6(Suppl 1):47–51.

7. Kim MT, Hill MN, Bone LR, Levine DM. Development and testing of the Hill-Bone compliance to high blood pressure therapy scale. Prog Cardiovasc Nurs. 2000;15(3):90–96.

8. Grinder, J., & Bandler, R. (1979). Frogs into Princes: Neuro Linguistic Programming. Moab, UT: Real People Press.

9. Lichtenberg, J. W., & Moffit III, W. A. (1994). The effect of predicate matching on perceived understanding and factual recall. Journal of Counseling and Development.1994; 72:544–548.

10. Morisky DE, Green LW, Levine DM. Concurrent and predictive validity of a self-reported measure of medication adherence. Med Care. 1986; 24:67-74.

Робота виконана згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри пропедевтики внутрішньої медицини з доглядом за хворими, загальної практики (сімейної медицини) ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» (м. Полтава) «Роль запалення в патогенезі коронарних та некоронарних захворювань серця та розробка методів патогенетичної терапії» (держреєстрація № 0107U004808) та є її фрагментом.

Вклад авторів:

В порядку черговості авторства

Конфлікт інтересів:

Автори не заявляють про конфлікт інтересів

АВТОР ДО КОРЕСПОНДЕНЦІЇ

Олександр Мохначов

вул. Пушкіна 15, кв.43, 36011, Полтава, Україна

тел: + 380506147797

е-mail: a.mokhnachew@gmail.com

Надіслана: 05.08.2018

Затверджена: 03.10.2018

Таблиця I. Розподіл хворих у групах за репрезентативними моделями сприйняття

Репрезентативна модель

Контрольна група (п = ٢٠)

1 група (п = 57)

2 група (п = 50)

Аудіальна

3 (15%)

7 (12,3%)

8 (16%)

Візуальна

8 (40%)

22 (38,6%)

16 (32%)

Кінестетична

9 (45%)

28 (49,1%)

26 (52%)

Р < 0,05

Таблица II. Рівень комплаєнсу залежно від репрезентативної моделі на момент першого візиту за шкалою Моріски-Грін.

Репрезентативна модель

Контрольна група (п = ٢٠)

1 група (п = 57)

2 група (п = 50)

Аудіальна

2,3

2,1

2,4

Візуальна

2,1

2,0

2,1

Кінестетична

2,7

2,6

2,7

Р < 0,05

Таблиця III. Середні значення САТ і ДАТ у хворих на ГХ з коморбідною патологією

АТ

ІІ стадія

ІІІ стадія

Р

Контрольна група

САТ

156,87 ± 2,14

163,02 ± 2, 16

р<٠,٠٥

ДАТ

97,72 ± 1,51

100,18 ± 1,84

р<0,05

1-а група

САТ

163,12 ± 2,35

169,12 ± 2,15

р<٠,٠٥

ДАТ

100,08 ± 1,86

101,23 ± 1,94

р<٠,٠٥

2-а група

САТ

165,54 ± 2,65

170,12 ± 2,15

р<٠,٠٥

ДАТ

102,18 ± 1,66

104,08 ± 1,36

р<٠,٠٥

Р < 0,05.

Таблиця IV. Рівень комплаєнсу залежно від репрезентативної моделі через 6, 12 та 18 місяців за шкалою Моріски-Грін.

Репрезентативна модель

Контрольна група (п = ٢٠)

1 група (п = 57)

2 група (п = 50)

Через ٦ місяців

Аудіальна

2,1

2,2

2,5

Візуальна

1,8

2,0

2,1

Кінестетична

2,4

2,4

2,8

Через ١٢ місяців

Аудіальна

2,2

2,3

2,6

Візуальна

1,8

2,0

2,1

Кінестетична

2,5

2,6

2,9

Через ١8 місяців

Аудіальна

3,2

3,3

3,6

Візуальна

3,1

3,1

3,5

Кінестетична

3,6

3,7

3,9

Достовірність відмінностей: р < 0,05.

Таблиця V. Динаміка середніх значень САТ і ДАТ у хворих обох груп на тлі антигіпертензивной терапії за річний період спостереження

АТ

Первиний

огляд

При виписці

Через 6

месяців

Через 12

месяців

Через 18

месяців

Контрольна група

САТ,

мм. рт. ст.

160,9±2,32

135,3±1,75

144,2±1,63

145,3±1,68

133,2±1,72

ДАТ,

мм. рт. ст.

98,27±1,42

83,45±1,21

88,58±1,32

89,62±1,37

82,11±1,18

1 група

САТ,

мм. рт. ст.

167,4±2,02

139,24±2,43

146,33±2,37

148,43±2,39

133,5±2,85

ДАТ,

мм. рт. ст.

104,6±0,67

91,37±1,7

89,67±1,55

90,51±1,86

86,00±1,26

2 група

САТ,

мм. рт. ст.

171,3±2,18

146,6±2,17

135,52±1,34

131,67±1,89

125,47±1,70

ДАТ,

мм. рт. ст.

103,1±1,52

89,2±1,12

87,32±2,56

86,12±1,07

85,65±2,47

Достовірність відмінностей: р < 0,05.