CHARACTERISTICS OF STRESS RESISTANCE AND ADAPTIVE POTENTIAL IN THE TRAINING OF DOCTORS IN THE SYSTEM
OF POSTGRADUATE EDUCATION

Світлана П. Кошова, Анатолій Г. Круть

Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ, Україна

Svitlana P. Koshova, Anatolii H. Krut

Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Kyiv, Ukraine

 

РЕЗЮМЕ

Вступ: В статті розглядаються особливості стресостійкості лікарів в умовах екзаменаційних стресів в післядипломній освіті як структурно-функціональна, динамічна, інтегративна властивість особистості, як результат транзактного процесу зіткнення індивіда зі стресогенним фактором, що включає когнітивну репрезентацію, об’єктивну характеристику ситуації та вимоги до особистості. Перебіг і діагностика адаптивних можливостей розглядається з точки зору стану фізичного, емоційного і психічного потенціалу, здатності до соціальної адаптації, забезпечення успішної самореалізації, досягнення життєвих цілей, збереження гомеостазу, працездатності та здоров’я.

Мета дослідження – визначити вплив розвитку навчального та екзаменаційного стресу на процес адаптації лікарів в післядипломній освіті під час безперервного професійного розвитку; вивчити заходи, які дозволять запобігти розвитку стресу.

Матеріали і методи: У роботі використаний комплекс методів: контент-аналіз, бібліосемантичний, системного підходу, аналіз продуктів діяльності.

Огляд: У організмі людини існує механізм, який сприяє адаптації до різних травмуючих факторів навколишнього середовища, які можуть привести до змін функціонування організму. Ця відповідь організму називається загальним адаптаційним синдромом або стрес-реакцією, основні питання якої були опрацьовані засновником теорії стресу Гансом Сельє. Значне збільшення шкідливої дії різних факторів на організм порушує його життєдіяльність і викликає напруження всіх адаптаційних систем і в подальшому може привести до значних пошкоджень організму.

На даний час вченими розглядаються декілька видів стресу: біологічний, психологічний, професійний, емоційний, спортивний, навчальній, екзаменаційний та ін.

Навчальний та екзаменаційний стрес займає одне з провідних місць серед причин, що викликають психічне напруження у лікарів у післядипломній освіті. Не вдало зданий іспит може стати психотравмуючим факторам і буди пусковим механізмом реактивної депресії.

Навчальний стрес відноситься до хронічного стресу в той час як екзаменаційний можна віднести до гострого стресу.

Висновки: Отже, слід відмітити, що часте й тривале напруження поступово накопичується та може спричинити проблеми зі здоров’ям. Будь-яка стресова ситуація викликає зміни в гемодинаміці. У цілому, на думку вчених, ті люди, які вміють справлятися зі стресом, мають менше проблем зі здоров’ям, ніж ті, хто занадто сильно переживає в результаті стресових ситуацій. Тому для управління стресом необхідно навчитися контролювати себе та свої емоції та більш впевнено підходити до вирішення нестандартних ситуацій.

 

ABSTRACT

Introduction: The article deals with the peculiarities of physicians’ stress in conditions of exam stress in postgraduate education as a structural-functional, dynamic, integrative property of the person, as a result of transactional process of collision of an individual with with the individual stress factors, which includes cognitive representation, the objective characterization of the situation and requirements for the individual. The course of diagnosis and adaptive capacity is considered in terms of physical, emotional and mental capacity, ability for social adaptation, to ensure the successful fulfillment, achievement of life goals, maintain homeostasis, efficiency and health.

The aim of the research is to determine the impact of the development of teaching and exam stress on the process of adaptation of doctors in postgraduate education during continuous professional development; to study measures that will prevent the development of stress.

Materials and methods: In the work is used a range of methods: content analysis, bibliosemantic, systematic approach, analysis of products of activity.

Review: In the human body there is a mechanism that promotes adaptation to various traumatic environmental factors that can lead to changes in the functioning of the organism. This response to the body is called a general adaptive syndrome or stress response, the main issues of which were worked out by the founder of the theory of stress Hans Sielie. Significant increase in the harmful effects of various factors on the body disturbs its livelihoods and causes the stress of all adaptation systems and in the future can lead to significant damage to the body.

At present, scientists are considering several types of stress: biological, psychological, professional, emotional, sports, educational, exam and others.

Academic and exam stress is one of the leading places among the causes that cause psychological stress in doctors in postgraduate education. Not successful in building exam can become a psycho-traumatic factors and create a trigger mechanism for reactive depression.

Training stress refers to chronic stress while examinations can be attributed to acute stress.

Conclusion: Therefore, it should be noted that frequent and prolonged stresses are gradually accumulating and may cause health problems. Any stressful situation causes changes in hemodynamics. In general, according to scientists, those people who are able to cope with stress have fewer health problems than those who are too stressed out of stress. Therefore, to manage stress, you need to learn how to control yourself and your emotions and more confidently approach non-standard situations.

 

Wiad Lek 2018, 71, 7, -1384

 

ВСТУП

У житті людей часто виникають напружені ситуації, які призводять до стресів – неспецифічних реакцій організму на ситуацію, яка вимагає більшої чи меншої функціональної перебудови організму та відповідної адаптації.

Лікарі у післядипломній освіті при безперервному професійному розвитку постійно адаптуються до різних форм проведення навчального процесу та здачі іспитів, при цьому включаються фізіологічні, психологічні та соціальні механізми адаптації.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ

Метою даної роботи є аналіз впливу навчального та екзаменаційного стресу на процес адаптації лікарів в післядипломній освіті під час безперервного професійного розвитку; вивчення заходів, які дозволять запобігти розвитку стресу.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

У роботі використаний комплекс методів: контент-аналіз, бібліосемантичний, системного підходу, аналіз продуктів діяльності.

ОГЛЯД І ОБГОВОРЕННЯ

Досвід свідчить, що освіта допомагає індивідам поліпшити життя, домогтися більш високого статусу, вести більш активну діяльність в медичній, педагагічній, економічній, політичній та інших сферах. Сучасні технологічні та інформаційно-комунікативні технології викликають необхідність навчання людей практично протягом усього життя.

У концепціях навчання дорослих враховується, перш за все, те, що воно відрізняється від освіти дітей та підлітків. Воно повинно відповідати цілям, які обумовлені конкретними специфічними потребами даної категорії тих, хто навчається, мати безпосередню цінність для них. Структура і форми навчання дорослих повинні бути адекватні їхнім запитам, причому вони самі повинні мати можливість обирати предмети і форми навчання [1].

Що спонукає дорослих вчитися? Вивчення мотивів дорослих людей дозволяє зробити висновок: їх навчання стимулюють два типи причин – зовнішні чинники та внутрішні мотиви.

Важливий зовнішній фактор – це трансформація ринку праці від виробничої до ринкової економіки послуг. Входження в «світову економіку», лібералізація та інтернаціоналізація торгівлі привели до конкуренції не тільки на національному, а й світовому ринку. Інший зовнішній чинник – перехід від централізованої до ринкової економіки. Ця зміна вплинула на зміну професійної структури, появу нових професій. Ще один фактор – це, як зазначалося, впровадження інформаційно-комунікативних технологій в усі сфери суспільного життя. Нові технології, наприклад, глобальна інформатизація суспільства, змінюють умови роботи і пред’являють нові вимоги до людських ресурсів і людського капіталу, тобто до навичок і здібностей людей.

Тепер про внутрішню мотивація навчання дорослих. Безліч досліджень з цієї проблеми було проведено в США. Так, в 1961 р Гаул (Houle) запропонував 3 типи орієнтацій навчання дорослих. Це – орієнтація а) цілі, б) діяльності, в) процесу навчання. Дослідження в цьому плані були продовжені іншими вченими. Деякі з них: Шефілд (Sheffield), Бургесс (Burgess), Бошер (Bosher), Грабовскі (Grabowski) і ін. слідували за типологією орієнтації Гаул; інші – Нокс (Кпох), Відебек (Videbeck) – запропонували включити психологічні мотиви [2]. Проблема визначення мотивів і чинників, що впливають на рішення дорослих продовжувати навчання, продовжує залишатися актуальною.

Існують різні наукові підходи до розуміння стресу. У цілому в проблематиці стресу найбільш повно представлені його біологічні та фізичні аспекти [1]. Медичні уявлення про стрес склалися на основі досліджень І. М. Сєченова, І. П. Павлова, В. М. Бехтєрева, І. Кеннока, Л. А. Орберті та ін., які стверджували єдність у людині психічного і соматичного. У численних вітчизняних і закордонних дослідженнях відзначається, що стрес супроводжується мобілізацією енергії організму та викликає зміни в серцево-судинній, дихальній, м’язово-руховій, ендокринній та інших системах. Але найпоширенішою теорією стресу є теорія, котру запропонував канадський фізіолог Ганс Сельє. Саме він помітив прояви цілісного синдрому у відповідь організму на будь-яку вимогу до нього, яка спрямована на створення адаптації на пристосування його до труднощів [3].

Психологічні ж проблеми стресу досліджувалися вченими набагато менше. У працях із цієї тематики доводиться залежність поведінки під час стресу від ступеня значущості ситуації, від психологічної стійкості особистості. Відзначається також особлива роль у виникненні психологічного стресу інтелектуальної діяльності та мотивації.

Під час аналізу впливу стресу на діяльність особистості одні автори відзначають, що він її дезорганізує, інші визнають за ним деякі позитивні ефекти. У більшості робіт вітчизняних вчених поширене розуміння стресу як стану психологічної напруги, що виникає під впливом складних умов. Одним із критеріїв, що вказує на такий стан, багато авторів називають фізіологічні зрушення. Це пов’язано з тим, що стрес, як стан високої активації, стосується всього організму. Однак використання тільки фізіологічних показників обмежене: під поняття стрес потрапляють різні психологічні явища, що дають аналогічні фізіологічні зрушення [4].

У дослідженнях стресу існує чимало проблем. Таким, наприклад, є питання відокремлення психічного від фізіологічного в реакції організму на емоційний стрес.

Щодо дослідження психологічних наслідків впливу емоційного стресу у вітчизняній психології досвіду замало. На жаль, мало вивчаються проблеми стресів та їх подолання у вітчизняних дослідженнях з навчального процесу.

Стрес не завжди шкідливий, він є важливою частинкою повсякденного життя. Вимоги та зміни, що породжують стрес, розкривають можливості для адаптації в нових умовах життя та діяльності.

При дії на організм слабких подразників та циклічний дії середнього стимулу виникає «реакція тренування», розвивається поступове підвищення резистентності організму до дії стресора. На цьому побудований процес тренування, закалювання та адаптації до навчання. Кінцевою метою цього активного пристосування організму, розширення гомеостатичних меж окремих фізіологічних констант, забезпечення високопродуктивної діяльності, підвищення здатності до навчання [5]. Таким чином реакція організму на слабкий та середній стимули не приводить до патологічних змін та енергетичного виснаження організму, як це відбувається при стресі.

У організмі людини існує механізм, який сприяє адаптації до різних травмуючих чинників середовища, які можуть привести до змін функціонування організму. Ця відповідь організму називається загальним адаптаційним синдромом або стрес-реакцією, основні питання якої були опрацьовані засновником теорії стресу Гансом Сельє. Значне збільшення шкідливої дії різних чинників на організм порушує його життєдіяльність і викликає напруження всіх адаптаційних систем і в подальшому може привести до значних пошкоджень організму [6].

Навчальний та екзаменаційний стрес займає одне з провідних місць серед причин, що викликають психічне напруження у лікарів. Важливу роль відіграє процес адаптації лікарів до навчання у післядипломній освіті.

З практичної точки зору проблема стресостійкості і адаптивного потенціалу особистості має декілька аспектів, а саме: прогнозування наслідків впливу стресогенних факторів на людей; прогнозування поведінки людей в умовах стресу. Тому проблема прогнозування поведінки людей в умовах стресової діяльності, а також оцінка вірогідності збереження їх адаптивного потенціалу, здоров’я і працездатності після впливу стрес-факторів привертає увагу багатьох дослідників.

Адаптивні можливості особистості мають багаторівневу детермінацію і зумовлюються як характеристиками змінених умов навколишнього середовища, так і індивідуально-психологічними особливостями [1].

Проблема вивчення механізмів будь-яких психологічних явищ надзвичайно важлива для розуміння суті цих явищ, але вкрай утруднена через методичні і теоретичні суперечності в розумінні цих явищ. В стресогенних умовах у людини включаються три основні типи адаптаційних механізмів, що забезпечують гомеостаз і нормальне функціонування організму: фізіологічні, біохімічні і психологічні [7].

Аналіз літературних джерел стосовно психологічних механізмів свідчить про те, що в основному виділяють два їх типи: механізми психологічного захисту, компенсації (захисні механізми) і копінг-меха нізми, психологічні механізми долання стресу (Ю.А. Александровський, К.В. Судаков, В.В. Суворова).

Низка авторів визнає «механізми психологічного захисту», виділяючи активний і пасивний їх варіанти (P. Kohn, K. Lafreniere, M. Gurevich). Інші дослідники припускають паралельне існування «механізмів психологічного захисту» і «копінг-механізмів» (S. Folkman, R. Lazarus). Треті автори розглядають «захисні механізми» як пасивний вид копінг-поведінки (H. Krohne) [4].

Більшість авторів розглядає механізми психологічного захисту і механізми копінг-поведінки як способи адаптації до стресової ситуації, де копінг-поведінка визначається як стратегія дій особистості, спрямована на усунення ситуації психологічної загрози.

Серед психологічних механізмів копінг-поведінки низка авторів розглядає когнітивну сферу психіки, її свідомий і несвідомий компоненти (І.Б. Лебедєв, Т.А. Данилова, О.В. Дашкевич, C. Holohan, R. Moos) [4].

Чіткого аналізу механізмів стресостійкості в роботах, що аналізувались, ми не виявили. Так, до антистресових механізмів, що визначають стійкість до стресу, відносять генетичні та онтогенетичні фактори. В експериментальних і клінічних дослідженнях встановлено, що у формуванні стійкості до різних стресових станів (гіпокінезія, біль, психоемоційна і фізична напруга і ін.) істотне значення мають спадкові (генетичні) властивості організму.

Серед чинників індивідуального (онтогенетичного) розвитку організму найбільше значення у формуванні стійкості до стресу має досвід, який набувають при тривалих стресових впливах. Цей досвід практично є проявом адаптованості організму до стресу, яка дає змогу людині зберігати стійкість у реалізації різноманітних форм діяльності та адекватно регулювати поведінку в стресових ситуаціях.

Таким чином, перебіг і діагностика адаптивних можливостей останнім часом переважно розглядалось з точки зору стану фізичного, емоційного і психічного потенціалу, здатності до соціальної адаптації, забезпечення успішної самореалізації, досягнення життєвих цілей, збереження гомеостазу, працездатності і здоров’я. Вплив психотравмуючих ситуацій може призводити до дезадаптивних або психосоматичних розладів. Недостатня розробленість проблеми психодіагностики адаптивних можливостей особистості в стресогенних умовах та її актуальність у сучасних умовах життєдіяльності потребує нового підходу до визначення її сутності, структурних елементів, функцій та діагностики в процесі навчання і професійного становлення і розвитку.

На думку вчених, стресостійкість – це бар’єр психічної адаптації. Психологи основою стресостійкості вважають саморегуляцію людини, яка складається із певних ланцюгів і є стилістично різноманітна.

Інші автори-психологи відносять до даної характеристики різноманітні когнітивно зумовлені механізми долання стресора (копінг-механізми) і механізми психологічного захисту. На копінг стратегії має вплив: локус-контроль, етнічний фактор, тип ВНД, психічні і соматичні захворювання.

Зі стресостійкістю ототожнюють емоційну стійкість і здатність контролю емоцій; здатність переносити великі навантаження і успішно розв’язувати задачі в екстремальних ситуаціях; здатність долати стан емоційного збудження при виконанні складної діяльності; властивість темпераменту, що дозволяє надійно виконувати цільові завдання діяльності за рахунок оптимального використання резервів нервово-психічної емоційної енергії; стабільну спрямованість емоційних переживань за їх змістом на позитивне вирішення завдань; стійке переважання позитивних емоцій; інтегративну властивість особистості, що характеризується такою взаємодією емоційних, вольових, інтелектуальних і мотиваційних компонентів психічної діяльності людини, що забезпечують оптимальне досягнення цілі діяльності в складній ситуації [6].

Ще одна точка зору – стресостійкість особистості на соціально-психологічному рівні розглядається як: збереження здатності до соціальної адаптації; збереження значущих міжособистісних зв’язків; забезпечення успішної самореалізації, досягнення життєвих цілей; збереження працездатності; збереження здоров’я.

Збереження або підвищення стресостійкості особистості пов’язано з пошуком ресурсів, що допомагають їй в подоланні негативних наслідків стресових ситуацій. Під ресурсами маються на увазі внутрішні і зовнішні фактори, що сприяють психологічній стійкості в стресогенних ситуація [1].

Г. Сельє виділив два види адаптаційних ресурсів людського організму при стресі: поверхневу адаптаційну енергію і глибоку адаптаційну енергію. Поверхневі ресурси організму активізуються за першою вимогою, вони легко відновлюються. Якщо відбувається відновлення адаптаційних ресурсів, то в передхворобливий стан організм не переходить. Поверхнева адаптаційна енергія відтворюється за рахунок глибокої, яка мобілізується шляхом адаптаційної перебудови гомеостатичних механізмів організму [3].

Активізація глибокої адаптаційної енергії відбувається тоді, коли людина довго знаходиться в стресовій ситуації і виснажені поверхневі енергетичні ресурси. У деяких осіб темп включення «глибоких» резервів буває недостатнім для нейтралізації дії стресора, відповідно такі індивіди відрізняються зниженою стресостійкістю. Виснаження глибоких ресурсів призводить до старіння та смерті організму.

Е. Фромм виділив три психологічні ресурси, що допомагають людині в подоланні важких життєвих ситуацій: надію, раціональну віру та душевну силу [8].

Надія – психологічна категорія, що сприяє життю і зростанню. Це активне очікування і готовність зустрітися з тим, що може з’явитися.

Раціональна віра – переконаність в тому, що існує велика кількість реальних можливостей і потрібно вчасно виявити ці можливості. Віра – раціональна інтерпретація теперішнього часу.

Душевна сила – мужність. Душевна сила – здатність чинити опір, піддати небезпеці надію і віру, зруйнувати їх, перетворюючи на «голий оптимізм» або в ірраціональну віру.

Соціальна підтримка є важливим ресурсом збереження психологічної стійкості особистості в стресових ситуаціях. Багато авторів відзначають, що позитивне соціальне оточення (сім’я, друзі, колеги) також може бути одним з найважливіших чинників збереження стресостійкості особистості. У зв’язку з цим соціальне оточення може розглядатися як соціально-психологічний ресурс подолання стресу.

Наступний ресурс стресостійкості – психологічна компетентність індивіда, рівень його психологічної освіченості і культури. Разом із соціальним досвідом вона визначає конкретні форми адаптивних процесів в стресогенних ситуаціях.

До найбільш вивчених на даний час особистісних ресурсів подолання стресу належать наступні:

Активна мотивація подолання, відношення до стресів як можливості набуття власного досвіду і можливостей особистісного зростання. Сила Я-концепції, самоповага, самооцінка, власна значимість, «самодостатність». Активна життєва установка: чим активніше відношення до життя, тим більша психологічна стійкість в стресових ситуаціях. Позитивність і раціональність мислення. Емоційно-вольові якості. Фізичні ресурси (стан здоров’я і відношення до нього як до цінності).

До інформаційних та інструментальних ресурсів належать:

Здатність контролювати ситуації (ступінь їх впливу на людину оцінюється адекватно). Використання методів або способів досягнення бажаних цілей (майстерність, здібності, успішність). Здатність до адаптації, інтерактивні техніки, що дають можливість змінювати себе і навколишні ситуації, інформаційна і діяльнісна активність з перетворення ситуації взаємодії особистості і стрес-ситуації. Здатність до когнітивного структурування і осмислення ситуації.

Матеріальні ресурси: високий рівень матеріального доходу і матеріальних умов (що дають змогу відновлювати первинні фізіологічні потреби), безпека життя, стабільність оплати праці, хороші «гігієнічні» умови праці та життєдіяльності [5].

Стресостійкість особистості, на думку В. А. Абабкова, М. Перре, залежить від багатьох факторів, а саме: якості стресорів, особистісних властивостей, компетентності в подоланні навантажень та соціальних факторів [9].

Стресори викликають порушення адаптації лише в поєднанні з різноманітними зовнішніми і внутрішніми факторами. Дуже важливим фактором зі сторони індивіда є процес оцінювання стресора. Оцінка, що включає контрольованість, каузальні атрибуції і т.п. визначає вид та інтенсивність стресових реакцій.

Цей процес регулюється особистісними факторами, тенденціями подолання та його стилем, соціальною підтримкою. Особистісні якості та соціальні фактори можуть посилювати або послаблювати стресові реакції, впливаючи на її тип, інтенсивність та тривалість.

Адаптивність поведінки в стресовій ситуації залежить від ступеня контрольованості стресора. Наступна важлива характеристика ситуації полягає в її мінливості, тобто її динаміці без участі особистості.

Наступними параметрами ситуації є невизначеність стресора та вірогідність повторення події протягом певного часу, процесуальність, тобто нестатичність ситуації. Поведінка людини в стресовій ситуації залежить не лише від об’єктивних характеристик ситуації, а й від суб’єктивного сприйняття даної ситуації за наступними параметрами: валентності (суб’єктивного значення ситуації, що впливає на її стресогенність і є індивідуально зумовлено); контрольованості (суб’єктивної оцінки здатності контролювати стресову ситуацію); мінливості (суб’єктивної оцінки того, що стресова ситуація зміниться самостійно); невизначеності; повторюваності; освіченості (ступеня власного досвіду переживання подібних ситуацій).

Поряд з особистісними ознаками важливу роль відіграють характеристики соціального оточення, які є модераторами стресу. Саме соціальна підтримка (задоволення потреби в близькості, захисті, інформації, розрядці, підтримці, заспокоєнні) впливає на характер поведінки людини після дії стресогенних факторів.

З позицій когнітивно-поведінкового підходу подолання розглядається як сукупність когнітивних і поведінкових зусиль, що затрачаються індивідом для ослаблення стресу, або як стабілізуючий фактор, що допомагає людям підтримувати психосоціальну адаптацію протягом періодів стресу. Концептуалізація процесів подолання займає центральне місце в сучасних теоріях психологічного стресу [7].

Однак у даний час немає однозначного розуміння багатьох механізмів подолання. Наприклад, необхідно більш повне розуміння того, як подолання співвідноситься з факторами стресостійкості, а також того, як ситуаційні (зовнішні) фактори можуть опосередковувати подолання в процесі стресу. Психологічне призначення подолання полягає в тому, щоб якнайкраще адаптувати людину до вимог ситуації шляхом оволодіння, ослаблення або пом’якшення цих вимог, тим самим блокуючи стресовий вплив ситуації.

ВИСНОВКИ

Таким чином, стресостійкість особистості розглядається як структурно-функціональна, динамічна, інтегративна властивість особистості, як результат транзактного процесу зіткнення індивіда зі стресогенним фактором, що включає когнітивну репрезентацію, обєктивну характеристику ситуації та вимоги до особистості. Адекватність оцінки ситуації та власних ресурсів визначає інтенсивність реакцій, спрямованих особистістю на зміну компонентів стресової ситуації, зміну когнітивної репрезентації, ставлення, мотиваційної, вольової орієнтації, копінгової поведінки, які здійснюються через провідну її функцію – когнітивно-феноменологічної перспективи та функції її окремих структурних компонентів, що зумовлюють рівень стресостійкості під час і після травматичних подій.

Стресостійкість розглядається в контексті індивідуальної здатності організму зберігати нормальну працездатність, зберігати необхідний ступінь адаптації до впливу стресових факторів середовища і професійної діяльності, як збереження здатності до соціальної адаптації, збереження значущих міжособистісних зв’язків, забезпечення успішної самореалізації, досягнення життєвих цілей, збереження адаптивного потенціалу працездатності, збереження здоров’я. Стресостійкість характеризує стан фізичного, емоційного і психічного виснаження, викликаного тривалою включеністю в емоційно-напружені й значимі ситуації.

REFERENCES

1. Scherbatyih Yu. V. Psihologiya stressa i metodyi korrektsii – SPb.:Piter, 2006.-256s.

2. Krayn’yuk V.M. Psihogennі rozladi yak naslіdok dіуi ekstremalnih umov na osobistіst V.M. Krayn’yuk. Aktualnі problemi psihologіуi: zb.nauk.prats Institutu psihologіуi іm. G.S. Kostyuka APN Ukraуini. za red. S.D. Maksimenka. – K., 2004. – T. V – Vip. 3. – p. 105-111.

3. Sel’e G. Strese bez distressa. G. Sele. – M.: Mir, 1979. – 432 s.

4. Shrayner K. Kak snyat stress. 30 sposobov uluchshit svoe samochuvstvie za 3 minutyi. K. Shrayner. – M.: Pedagogika, 1993. – 163 s.

5. Korol’chuk M.S., Krayn’yuk V.M. Sotsіalno-psihologіchne zabezpechennya dіyalnostі v zvichaynih ta ekstremalnih umovah: Navchalniy posіbnik dlya studentіv VNZ. – K.: Nіka-Tsentr, 2009. – 580 s.

6. Tsirkin V. I., Truhina S. I. Fiziologicheskie osnovyi psihicheskoy deyatelnosti i povedeniya cheloveka. – M.: Meditsinskaya kniga, 2001. – 524 s.

7. Krayn’yuk V.M. Mehanizmi formuvannya stresostiykosti osobistosti / V.M. Krayn’yuk. Zbirnik naukovih prats Institutu psihologiyi im. G.S. Kost’yuka APN Ukrayini / za red. S.D. Maksimenka. – K., 2004. – T.6. – Vip. 7. p. 155-162.

8. Ababkov V.A, Perre M. Adaptatsyia k stressu. Osnovы teoryy, dyhnostyky, terapyy – psykholohycheskyi praktykum – SPb.: Rech, 2004.- 166s.

9. E. Fromm. Yskusstvo liubyt. SPb.: Azbuka-klassyka, 2004. – 224s

 

Вклад авторів:

В порядку черговості авторства

Конфлікт інтересів:

Автори не заявляють про конфлікт інтересів

АВТОР ДО КОРЕСПОНДЕНЦІЇ

Світлана П. Кошова

НМАПО імені П. Л. Шупика

вул. Дорогожицька 9, 04112, Київ, Україна

e-mail. svetlanatrv4@gmail.com

Надіслана: 05.08.2018

Затверджена: 03.10.2018