CARDIOREHABILITATION OF HYPERTONIC DISEASE

Юліан Г. Кияк1, Орися Ю. Молчко1, Олег Ю. Білянський2

1Кафедра сімейної медицини факультету післядипломної освіти, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львів, Україна

2Кафедра фізичної терапії та ерготерапії, Львівський державний університет фізичної культури ім. Івана Боберського, Львів, Україна

Yulian H. Kyyak١, Orysya Y. Molchko١, Oleh Y. Bilyanskiyy٢

1Chair of the Family Medicine, Department of postgraduate education, Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Lviv, Ukraine

2Chair of the Physical Therapy and Ergotherapy, Lviv State University of Physikal Culture named after Ivan Bobersky, Lviv, Ukraine

РЕЗЮМЕ

Вступ: Зважаючи на величезне медичне, суспільне та економічне значення лікування патології серцево-судинної системи, є потреба використати фізичні, а також інші засоби кардіореабілітації, які підтвердили свою ефективність і невід’ємні для застосуванні в комплексному відновному лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу.

Мета: Проаналізувати наукову літературу щодо застосування кардіореабілітації в реабілітаційному лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу.

Матеріали і методи: Аналіз і узагальнення наукової та методичної літератури щодо сучасних напрямків застосування кардіореабілітації при гіпертонічній хворобі.

Висновки: Ефективність лікування гіпертонічної хвороби залежить від інтеграції реабілітаційних засобів, таких як фармакотерапія, фізичні вправи, фізіотерапія, ерготерапія, психотерапія та їх застосування залежно від першочергових завдань певного етапу відновлення, що дозволяє досягти оптимальної фізичної реабілітації.

ABSTRACT

Introduction: Considering the great medical, social and economic significance of the problem of treatment of hypertension, cardiological rehabilitation is of great importance in restorative treatment of patients.

The aim: To analyze the scientific literature on the necessity of different methods of cardiorehabilitation, which proved their effectiveness and shown for use in the complex regenerative treatment of patients with hypertonic disease.

Materials and methods: Analysis and generalization of scientific and methodical literature on modern directions and methods of cardiorehabilitation at hypertonic disease.

Conclusions: The effectiveness of hypertonic disease treatment depends on the complex combination of a wide range of rehabilitation products, such as medical therapy, physical exercises, physiotherapy, ergotherapy, psychological correction; application of them depending on the current tasks of a certain restorative stage of treatment, which allows to achieve optimal physical rehabilitation.

Wiad Lek 2018, 71, 9, 1809-1814

Вступ

Захворюваність серед населення України на серцево-судинні захворювання (ССЗ) і вихід їх на перше рангове місце в структурі загальної смертності свідчать про зростання поширеності цієї патології та є несприятливим показником стану популяційного здоров’я [1, 2]. В Європі ССЗ зумовлюють близько 40% усіх випадків смерті осіб віком до 75 років [3, 4]. За показниками смертності від ССЗ Україна посідає одне з перших місць в Європі – 65,8% [5]. Щорічно в Україні стають інвалідами внаслідок ССЗ близько 14-15 осіб з кожних 10 тис. дорослих [6].

За даними ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України, в Україні питома вага артеріальної гіпертензії (АГ) у структурі захворюваності на ССЗ сягає 41,2%; в країні спостерігається зростання внеску серцево-судинних і цереброваскулярних хвороб у формування показника тягаря хвороб (DALY): у чоловіків – 27%, у жінок – 33%, близько 50% тягаря цих хвороб становить підвищений артеріальний тиск (АТ), що вимагає реалізації популяційної та індивідуальної стратегій їх профілактики і лікування [7, 8].

Однак, часто не вдається досягти довготривалого позитивного ефекту через фінансові витрати, наявність побічних ефектів від прийому фармакологічних препаратів, необхідність пожиттєвої терапії. Лікування ГХ повинно бути комплексним і спрямованим на покращення якості життя кардіологічних пацієнтів [9].

Стан проблеми вимагає багатофакторного підходу, цілого спектру лікувальних впливів. Серед них особливо актуально питання широкого використання кардіореабілітації (КР), як невід’ємної частини вторинної профілактики ГХ у поєднанні з традиційним лікуванням, і як засобу первинної профілактики. Недостатню поінформованість і застосування лікарями-кардіологами терапевтичного ефекту реабілітаційних заходів показали результати дослідження EUROASPIRE [10].

Мета роботи

Проаналізувати наукову літературу щодо застосування кардіореабілітації у відновному лікуванні хворих на ГХ.

Матеріал і методи

Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури щодо сучасних напрямків та методик кардіореабілітації при ГХ.

Огляд та обговорення

Реабілітаційні заходи – незамінна частина стандартів лікування кардіологічних хворих [11]. Згідно визначення ВООЗ, КР – це комплекс послідовних заходів, що впливають на причини захворювань, підвищують ефективність терапії, забезпечують створення найкращих фізичних, психологічних і соціальних умов для збереження і відновлення соціального статусу пацієнта [12]. КР – міждисциплінарна галузь медицини, в якій працюють кардіологи, фізичні терапевти, сімейні лікарі, терапевти, психотерапевти, дієтологи, середні медичні працівники, які пройшли спеціальну підготовку. Мало кардіологів мають досвід проведення кардіореабілітаційних заходів, оскільки цей вид лікування недостатньо висвітлений в навчальному матеріалі у вищих медичних закладах та на курсах вузької спеціалізації.

Хворі на ГХ повинні володіти інформацією щодо лікувальних можливостей та довгострокової користі КР програм, обов’язкового їх виконання на рівні з медикаментозною терапією. Проте, пацієнти потребують не лише підтримки та керівництва лікуючого лікаря, а й доступну інфраструктуру, що сприятиме стійкості змін їх способу життя. У багатьох країнах обмежені ресурси, недостатньо розвинена мережа закладів КР. Такі об’єкти (спеціальні відділення, центри, клуби, громадські об’єднання, школи здоров’я) мають бути територіально зручно розміщені, включати в штат фізичних терапевтів, психологів, дієтологів, інших фахівців. У загальних і кардіологічних лікарнях повинні функціонувати відповідно обладнані відділення реабілітації. Статистично доведено: відчутне зниження захворюваності та смертності досягнено поєднанням засобів КР з традиційним лікуванням на грунті тривалих змін способу життя хворих на ГХ [5].

До початку виконання програми КР при ГХ особливо актуальним постає проведення клінічної оцінки стану пацієнта з метою визначення вихідного рівня організму, толерантності до фізичного навантаження, прогнозування профілю ризику ССЗ, вибору методу КР, його інтенсивності й безпечності використання в кожному конкретному випадку. Початкове тестування включає медичну консультацію, загально-клінічні лабораторні аналізи, запис електрокардіограми (ЕКГ), визначення стану серця за допомогою ехокардіографії (ЕХО-КГ), пробу з фізичним навантаженням, добовий моніторинг АТ. У певних випадках необхідні додаткові тести, такі як 24-ри годинний моніторинг ЕКГ, стрес ЕХО-КГ, оцінка перфузії міокарду і/або коронарна ангіографія. Доцільним регулярне тестування стану здоров’я хворих на ГХ в процесі виконання певної програми КР, з метою моніторингу ефективності та корекції змін [7].

Методологія комплексного підходу до КР при ГХ, прийнята в цілому світі, постійно вдосконалюється й охоплює наступні фундаментальні завдання:

навчальне консультування пацієнтів,

усунення шкідливих звичок і корекція факторів ризику,

медикаментозна терапія,

використання фізичних вправ,

дієтотерапія,

психосоціальне консультування,

ерготерапія [13].

Засоби медицини, наприклад, фармакологічні препарати, діють на одну-дві ланки патогенезу основних ССЗ, інші методики інтегрально впливають на хворого [14].

Надзвичайно важливим постає розуміння головних цілей КР у лікуванні й профілактиці ГХ та її ускладнень, серед яких слід відзначити:

формування довгострокових змін в способі життя й поведінці хворих;

психологічна адаптація до стану хронічної недуги;

суттєве збільшення функціонального резерву організму;

пристосування до повсякденного життя і праці;

максимально довготривале підтримання здорового стилю життя;

диспансерне спостереження над реабілітованими пацієнтами [15].

Одним з найактуальніших питань КР при ГХ є виявлення і корекція факторів ризику. А саме, боротьба з гіподинамією, відмова від куріння, оптимізація терапії ГХ, цукрового діабету і дисліпідемії, що сприяє зменшенню маси тіла, збільшує рівень холестерину ліпопротеїдів високої щільності, зменшує глікемію, знижає тиск крові (АТ) і ризик раптової смерті. Передбачається досягнення хворими певного рівня знань як основи позитивних змін в способі життя. Отже, сучасна КР повинна включати такі компоненти: оцінка стану пацієнта, консультації з фізичної активності, контролю ваги, припинення куріння, агресивне керування факторами ризику, психосоціальне консультування, також поради щодо вживання алкоголю і володіння стресом [14].

Ефективність і успішність КР при ГХ полягає у дотриманні основних принципів:

ранній початок реабілітації, що сприятиме швидшому відновленню функціонального стану серцево-судинної системи, попередженню ускладнень;

безперервності та поетапності реабілітаційних заходів, для скорочення строків стаціонарного лікування, зниження неповносправності та витрат на лікування;

комплексності реабілітації під керівництвом лікаря-кардіолога, залучення фізичного терапевта, ерготерапевта, психолога, соціального працівника та ін.;

індивідуальності, бо КР програми складаються індивідуально для кожного хворого, залежно від загального стану, особливостей перебігу захворювання, вихідного рівня фізичного та функціонального стану, особистості хворого, віку, статі, професії;

реабілітації в колективі морально підтримує пацієнта, дає позитивний приклад, нівелює дискомфорт через наслідки захворювання, впевнює у доброму прогнозі й швидшому одужанні;

психосоціальної реабілітації, що включає повернення індивіда до активної праці та сімейних відносин, матеріальної незалежності, психічної стійкості [16].

У КР хворих на ГХ, згідно з рекомендаціями експертів ВООЗ, розрізняють два періоди лікарняний та післялікарняний. У кожному є визначені етапи. У лікарняному періоді: один етап, І реабілітації, стаціонарний. А у другому післялікарняному періоді розрізняють: ІІ етап реабілітації, поліклінічний або реабілітаційний (включно з санаторним або санаторно-курортним) та ІІІ етап реабілітації – диспансерний [17].

Стаціонарний етап розпочинають в лікарні. Фізіотерапевт разом з лікарем складає програму КР, що включає загальноприйняті методи лікування і спрямована на ліквідацію чи зменшення прогресування, попередження ускладнень, розвиток компенсацій, відновлення функції органів і систем, поступову фізичну активізацію хворого. Відбувається визначення функціонального стану хворого, його резервних можливостей. Залучають вправи, лікувальний масаж, засоби фізіотерапії. Наприкінці етапу коректується і окреслюється подальша програма реабілітаційних заходів [16].

Поліклінічний або санаторний етап проводиться після виписки зі стаціонару, зі значним розширенням рухової активності. Тут домінує фізіотерапія з поступовим збільшенням фізнавантажень, загальне тренування, підготовку до повсякденного життя і праці. Наприкінці тестують функціональний стан серцево-судинної системи [19].

Мета диспансерного етапу – нагляд над реабілітованими, психологічна підтримка, закріплення результатів, періодичні обстеження з навантажувальним тестуванням для визначення функціонального стану серця та організму загалом [15].

Знання механізмів розвитку ГХ допомагає свідоміше сприймати поради лікаря стосовно впорядкування режиму праці й відпочинку. Розвантаження нервового напруження відбувається найбільш природно в процесі підвищеня фізактивності. Тому рух (відповідно за темпом і тривалістю), а саме піші прогулянки, доступні види спорту, улюблені види фізичної праці, можуть і повинні бути застосовані. Навпаки, так званий спокій, відпочинок за книгою, перед телевізором, театр, ігри, що вимагають розумових зусиль (шахи) спричиняють повільний метаболізм пресорних агентів. Для вибору підходу до лікування ГХ, крім визначення стадії, слід враховувати супутні захворювання і ускладнення самої ГХ [7, 11].

Тому має зміст нагадати протипокази до застосування КР при ГХ: 1) значне підвищення АТ (понад 220/130 мм рт ст), стан після гіпертонічного кризу; 2) значне зниження АТ (20-30% від вихідного рівня), з раптовим погіршенням стану хворого; 3) розвиток ускладнень: гострий інфаркт міокарда чи нестабільна стенокардія, гостре чи транзиторне порушення мозкового кровообігу, порушення серцевого ритму, тромбози та тромбоемболії; 4) погіршення загального самопочуття чи небажання хворого. Це має відстрочити заняття вимагає додаткової уваги лікарів та медичного персоналу [17].

Лише лікар-кардіолог призначає хворому на ГХ вид КР, в залежності від медикаментозного і/або хірургічного лікування, загального стану й віку хворого, перебігу захворювання, наявності супутньої патології чи ускладнень, функціональних можливостей і фізичної адаптованості організму, визначає покази та протипоказання до застосування засобів фізичної реабілітації, послідовність їх використання, залучає до цього процесу відповідних фахівців, координує колективні дії. Одне з провідних місць у комплексі відновного кардіологічного лікування займає фахівець з фізичної терапії, що закінчив вищий навчальний заклад з фізичної культури і спорту. У співпраці з лікарем-кардіологом, він підбирає засоби і методику фізіотерапії, окреслює і контролює програму подальшого функціонального відновлення хворого, виявляє і розширює резерви організму, тренує і готує до активного життя в соціумі [16].

Фізична реабілітація при ГХ – невід’ємна складова медичної КР – використання з лікувальною і профілактичною метою фізичних вправ і природних факторів у комплексному процесі відновлення здоров›я, фізичного стану і працездатності хворих та інвалідів. Застосовується у всіх періодах і етапах соціальної та професійної реабілітації. Мобілізує резервні сили організму, активізує його захисно-пристосувальні механізми, попереджує ускладнення, прискорює відновлення функцій різних органів і систем, ущільнює терміни клінічного і функціонального відновлення, тренує, загартовує організм, відновлює працездатність. Засобами фізичної реабілітації є лікувальна фізична культура, масаж, фізіотерапія, механотерапія, працетерапія [9].

Механотерапія в системі КР включається на післялікарняному періоді реабілітації в основну частину комплексу фізичних вправ для хворих на ГХ без недостатності кровообігу. Головні правила вибору варіантів механотерапії: дозованість, індивідуальність і поступове збільшення часу навантаження. Вправи на тренажерах доповнюють заняття лікувальної гімнастики для повноцінного відновлення [13].

Лікувальний масаж (ЛМ) також з успіхом застосовується як доповнення методик комплексної КР хворих на ССЗ [20]. Терапевтичний вплив досягається дозованими механічними діями на тіло хворого, які наносяться руками масажиста чи спеціальними апаратами. ЛМ викликає місцеві і загальні нейрогуморальні зрушення в організмі, інтенсифікує метаболізм, окисно-відновні процеси, прискорює виведення продуктів розпаду [20]. Також, покращує настрій і самопочуття хворого [21].

Фізіотерапія. Для КР хворих на ГХ використовують природні (сонце, повітря, клімат, вода, грязі) та перформовані (штучні, отримані за допомогою спеціальних приладів) фізичні лікувальні фактори. Механізм лікувальної дії полягає у подразненні рецепторів, зміні фізико-хімічного стану, пластичного і енергетичного обміну на клітинному рівні, що дає зміни нервово-рефлекторної і гуморальної регуляції АТ. Широко застосовуються електрофорез, ампліпульс-терапія, електросон, магнітотерапія, світлотерапія, аероіонотерапія, гідротерапія та ін. [17, 18].

Електросон використовують у лікуванні хворих на ГХ I та II стадій, часто з супутньою ІХС. Клінічний ефект проявляється врівноваженням процесів у центральній нервовій системі, покращенням сну, зменшенням вегетативних порушень, головного болю, зниженням збудливості, серцевого викиду при гіперкінетичному типі кровообігу або периферичного судинного опору при гіпокінетичному, що знижає АТ.

У І та ІІ стадіях ГХ широко використовують метод лікувального електрофорезу з різними медикаментозними препаратами, згідно особливостей клінічної симптоматики. При головному болю, головокружінні – розчини 5% сульфату магнію, 2% папаверину, 2% еуфіліну, 5-10% новокаїну; для зниження АТ – 2% розчин гексонію або 1,5% ганглерону; при церебральному атеросклерозі – 5% йодиду калію; для седативного ефекту – електрофорез 5-10% броміду натрію або калію; при поєднанні ГХ з астенічним синдромом призначають анодний гальванічний комірець за Щербаком [21].

Зниження АТ через вплив на ниркову гемодинаміку має діатермія, ультразвук, гальванізація, синусоїдальні модульовані струми. Додатковим регуляторним впливом на мозкову гемодинаміку володіє метод УВЧ на синокаротидну ділянку. Ці види впливу застосовуються у хворих на ГХ I та II стадій.

Методи бальнео- та гідротерапії преважно впливають на периферичну і місцеву гемодинаміку, скоротливу здатність серця, нервову систему. Діють знижуючи поріг чутливості адренергічних рецепторов судин та міокарду до вазопрессорних гуморальних впливів, нормалізуючи гормональну регуляцію АТ. Для лікування ГХ використовують радонові, вуглекислі, сульфідні, йодобромні, хлоридні натриєві та інші ванни, також вологі й сухі обгортання, циркулярний душ, підводний душ-масаж [22].

Дієтотерапія. Більше 50% населення у світі й Україні страждають від надлишкової маси тіла. Застосування принципів кардіопротективної дієти: зниження загальної калорійності раціону, збільшення споживання овочів і фруктів, обмеження солі й алкоголю має позитивний вплив від 10 до 40%, що співставно з ефектом медикаментозної терапії. Традиційні фактори ризику розвитку ССЗ, такі як ожиріння, дисліпідемія, підвищений АТ, цукровий діабет, добре піддаються дієтичному впливу. [5, 6]. Ефективність DASH-дієти в зниженні ваги при І стадії ГХ робить можливим нормалізацію АТ та знижає ризик інфаркту міокарда й гострого порушення мозкового кровообігу на 15% і 27% відповідно. Отримано дані про вплив окремих нутрієнтів на рівень АТ. Вживання ω-поліненасичених жирних кислот, зменшення солі до 3 гр/добу може дорівнювати по ефекту зниженню маси тіла, а їх поєднане застосування приводило до синергічного зниження систолічного АТ на 13 мм.рт.ст. Близькі результати отримано щодо цільнозернових продуктів, що мають високий вміст харчових волокон, продуктів з сої. Хворий на ГХ повинен отримати вичерпне консультування (за потребою, дієтолога) впродовж всієї програми КР [16].

Психологічна реабілітація. Згідно даних мета-аналізу 20 контрольованих досліджень, застосування психотерапії (індивідуальної, групової) було ефективним для позитивізації психологічного статусу і нормалізації АТ, зниження частоти серцевих скорочень і рівня холестерину [23]. Використання методик психотерапії є недостатньо за доступністю та якістю через відсутність психологів та психотерапевтів, спеціалізованих у цій галузі. Психокорекція повинна бути всебічною, включно з відновленням статевого життя, цьому якнайкраще сприяє участь в програмах фізичної терапії, які приводять до збільшення функціонального резерву серцево-судинної системи і нівелюють хвилювання, відчуття безпорадності або страху, часто пов’язані з недостатньою обізнаністю пацієнта [24]. Наприклад, аутогенне тренування зміцнює моральний дух, сприяючи досягненню стану компенсації порушених функцій [25].

Ерготерапія допомагає досягнути основної мети КР – повного відновлення здоров’я хворих на ГХ. Включає самообслуговування, повернення, при можливості, до попереднього роду занять в адекватному чи зменшеному об’ємі або зміну працевлаштування, має психотерапевтичною дією, мотивує, мобілізує резервні можливості, позитивує світосприйняття, повертає доцільність взаємодії людини і соціуму, впевнює у власних силах, робить повноцінним членом суспільства [11, 13].

Курортотерапія поєднує природні лікувальні фактори: клімато-бальнеологічні і їх комбінації. Місцеві кліматичні курорти позитивно впливають на метеочутливих пацієнтів з ГХ. Але при ІІІ стадії ГХ санаторно-курортне лікування протипоказане [21].

Висновки

Фармакологічна реабілітація хворих на ГХ, яка на сучасному етапі домінує і достатньо ефективна, не вирішує проблему довгострокової, часто пожиттєвої, перспективи лікування таких пацієнтів, вимагає великих фінансових витрат.

Кардіологи недостатньо поінформовані про методики КР для лікування хворих на ГХ, які слід включати в обов’язковий матеріал на курсах підвищення кваліфікації. Доцільно впровадження спеціальності кардіо-реабілітолога у номенклатуру лікарських спеціальностей з вищою медичною освітою, як це є у більшості країн Європи, США, Канаді, Австралії, де для здобуття сертифікату необхідно пройти 3-5 річне стажування «Реабілітація в кардіології» після закінчення вищого навчального закладу.

Для популяризації кардіореабілітації, посилення її ваги у комплексному лікуванні хворих на ГХ та просвіти пацієнтів можна використовувати друковані матеріали (методичні рекомендації, пам’ятки) та різні технічні засоби (аудіо-відеоматеріали, інтернет-ресурси), що дозволяють максимально зручно донести пацієнту користь і необхідність фізичних вправ, дієтотерапії, психокорекції та ін. КР програм. Слід також значно розширити мережу кардіореабілітаційних центрів.

Просування КР, збільшення її ваги в комплексному лікуванні хворих на ГХ і для освіти пацієнтів, можна використати друковані матеріали (методички, рекомендації) і технічні засоби (аудіо-відео матеріали, інтернет), що сприятиме максимальній поінформованості пацієнтів.

Ефективність лікування ГХ залежить від 1) поєднання різних реабілітаційних заходів, таких, як медикаментозна терапія, фізичні вправи, фізіотерапія, ерготерапія, психологічна корекція; 2) застосування їх в залежності від поточних завдань певного відновного етапу лікування, що дозволяє здійснити оптимальну фізичну реабілітацію. Стає очевидним, що КР – не лише одним із аспектів лікування будь-якої кардіологічної патології, а і незамінна його ланка у відновленні здоров’я хворих на ГХ.

REFERENCES

1. Drozdova І.V., Babec А.А., Stapanova L.H. et al. Zahvoriuvanist, poszyrenist ta invalidnist vnaslidok gipertononichnoi hvoroby: pidhody do analizu i prognozuvannia. Ukrainskyi kardiologichnyi zhurnal. 2017;1:85-93.

2. Statystychna informacia derzhavnoi sluzhby statystyky Ukrainy [Elektronnyi resurs]. Rezhym dostupu: URL: http://www.ukrstat.gov.ua/.

3. Evropeiska baza danykh statystychnoi informacii «Zdrovia dla vsikh» [Elektronnyi resurs]. Rezhym dostupu: http://medstat.gov.ua/ukr/normdoc.html.

4. Kovalenko V.M., Kornackyi V.M. Dynamika stanu zdrovia narodu Ukrainy ta regionalni osoblyvosti. Kyiv: NNC «Instytut kardiologii іm. М.D. Stazheska»; 2012, p. 211-213.

5. Kovalenko V.М., Kornackyi V.М. Problemy zdrovia i medychnoi dopomogy ta model pokrazhchannia v suchacnyh umovah. Kyiv: Zdorovia; 2016, p. 15-21.

6. UNIAN: Suspilstvo. URL: https://www.unian.ua/society/97834-za-trivalistyu-jittya-ukrajina-posidae-peredostanne-mistse-sered-krajin-evropi.html (data zvernennia 23:05, 20 liutogo 2008).

7. Niebauer D. Kardioreabilitacia: prakticheskoe rukowodstvo. In:Niebauer D., Pozdniakow J. eds. Vstup do kardiologichnoi reabilitacii. Мoskva: Logosfera; 2012, p. 3-69.

8. Clark A., Hartling L., Vandermeer B. Meta-analysis: secondary prevention programs for patients with coronary artery disease. Ann Intern Med. 2005;143:659-672.

9. Klinichni rekomendacii po profilaktyci sercevo-sudynnuh zahvoriuvan Evropeiskogo Kardiologichnogo Tovarystva. 2012, URL: http://www.strazhesko.org.ua/.

10. Kovalenko V.M., Dolzhenko M.N., Nesukai Е.H. Evropeiska baza danyh ZDV. Kopengagen, WHO. Regionalne viddilennia dlia Evropy, liutyi, 2010 r. Evropeiskoe issledovanie profilaktyki serdechno-sosudistyh zabolevaniy i sacharnogo diabeta EUROASPIRE IV: rezultaty gospitalnogo etapu na Ukraini. Ukrainskyi kardiologichnyi zurnal. 2014;4(add.):4-15.

11. Polok М.L. Znachennia reabilitacii dla hvorob sercia. In: Polok М.L., Szmydt D.Ch. Hvoroby sercia i reabilitacia. Kyiv: Literatura olimpiyska; 2000, p. 174-179.

12. Vovkanych A.S. Vstup u fizychnu reabilitaciu. Materialy lekciynogo kursu. Lviv: NVF “Ukrainski tehnologii”; 2013, p. 8-56.

13. Suhan V.S., Dychka L.V., Blaga O.S. Likuvalna fizychna kultura pry zahvoriuvanniah sercevo-sudynnoi systemy. Metodychni Rekomendacii. Uzhhorod: 2014, p. 43-62.

14. Pur Chejdari Rudberi Anwar Morad, Manzylovski V.N. Lomakovski A.N. Osobennosti primenenia sredstv fizicheskoy reabilitacii v zavisimosti ot veduzhchih faktorov riska pri naruszenii koronarnogo krovoobrazhchenia. Teoria ta metodyka fizychnogo vyhowannia i sportu. 2015;1:56-60.

15. Sokolovski V.S., Romanova N.О., Yushkovska О.H. Likuvalna fizychna kultura: pidruchnyk. Odesa: Odeskyi Derzhavnyi Medychnyi Universytet; 2005, p. 9-23.

16. Arutiunov H.P. Kardioreabilitacia. Reabilitacia fizychna. М.: MEDpresinform; 2013, p.14-46.

17. Muhin V.М. Fizychna reabilitacia. Kyiv: Olimpiyska literatura; 2005, p. 167-180.

18. Sieroń A. Pola magnetyczne i światło w medycynie i fizjoterapii. In: Cieślar G., Stanek A. Bielsko-Biała: Alfa Medica Press; 2013, p. 265-372.

19. Bismak E.V. Efektivnost primenenia sredstv fizicheskoi reabilitacii pri gipertonicheskoi bolezni І-ІІ stadii na poliklinicheskom etapie reabilitacii. Fizichcheskoe vospitanie studentov tvorcheskih specialnostei. Harkov: 2008;3:9-14.

20. Ivasyk N.О. Fizychna reabilitacia pry porushenni diyalnosti organiv dyhannia. Lviv: 2007, p. 107-108.

21. Abramov V.V. Fizychna reabilitacia, sportytna medycyna. In: Klapczuk W.W., Nechaniewicz О.B., et al. Pidruchnyk dlia studentiv vyzhchyh medychnyh zakladiv. Dniepropetrovsk: Zhurfond; 2014, p. 270-294.

22. Dykyi B. Doslidzennia vplyvu holodovyh vodnyh procedur na dynamiku zhyttievyh pokaznykiv u osib z pidvyzhchenym arterialnym tyskom. Teoria ta metodyka fizychnogo vyhowannia i sportu. 2007;4:40-44.

23. Hammil B.G., Curtis L.H., Schulman K.A. et al. Relationship between cardiac rehabilitation and long-term risks of death and myocardial infarction among elderly Medicare beneficiaries.Circulation. 2010;121(1):63-70.

24. Douglas C., PhillipsA., Der G. et al. Blood preassure reactions to acute mental stress and future blood preassure status: data from the 12-year follow-up of the west of Scotland study. Psychosomatic medicine. 2011;73:737-742.

25. Vigorito C., Abreu A., Ambrosetti M. Frailty and cardiac rehabilitation: A call to action from the EAPC Cardiac Rehabilitation Section. Eur J Prev Cardiol. 2017 Apr;24(6):577-590. doi: 10.1177/2047487316682579. Epub 2016 Dec 11.

Вклад авторів:

В порядку черговості авторства.

Конфлікт інтересів:

Автори не заявляють про конфлікт інтересів.

АВТОР ДЛЯ КОРЕСПОНДЕНЦІЇ

Орися Молчко

вул. Тарнавського, 118А/30, 79017, Львів, Україна

тел: +380931027704, +380679409258

е-mail: orisja@i.ua

Надіслана: 17.07.2018

Затверджена: 23.10.2018